Сміян Петро Кіндратович

СМІЯ́Н Петро Кіндратович (13. 01. 1918, м. Борзна Чернігівської губ., нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 12. 05. 2011, Луцьк) — історик. Доктор історичних наук (1971), професор (1973). Закінчив Київський педагогічний ін­ститут (1938). Від 1939 працював у Чернігівському педагогічному ін­ституті. 1941—43 — член під­пільної антифашистської групи, що діяла на Борзненщині. Від 1943 — завідувач кафедри історії СРСР Ніжинського педагогічного ін­ституту; від 1944 — за­ступник декана історичного факультету Київського педагогічного ін­ституту; від 1946 — завідувач кафедри історії СРСР і декан історичного факультету Ужгородського університету; від 1947 — завідувач кафедри історії Львівського педагогічного ін­ституту; від 1949 — у Красноярському педагогічному ін­ституті (РФ). 1950 за звинуваче­н­ням у зберіган­ні націоналістичної літератури засуджений до 10-ти р. таборів. 1955 звільнений і повністю реабілітований із поверне­н­ням усіх прав і стажу роботи. Від 1955 працював у Волинському університеті (Луцьк): завідувач (1972—75) і професор (1975—84) кафедри історії СРСР та УРСР, професор кафедр словʼянських народів (1984—2000) й історії стародавнього світу та середніх віків (2000—01). Досліджував французько-російську війну 1812, зокрема участь українців-ополченців і козаків в антинаполеонівській боротьбі. Значну увагу приділяв про­блемі соціального та національно-визвольного рухів на Закарпат­ті у другій половині 19 — на початку 20 ст. (особливості економічного роз­витку краю, становище трудящого населе­н­ня, різні форми його протесту тощо), окремим аспектам історії Волині.

Завантажити статтю