Панама, Республіка Панама

Визначення і загальна характеристика

ПАНА́МА, Республіка Панама (República de Panamá) — держава у Центральній Америці, на Панамському пере­шийку. Межує з Коста-Рикою на заході, Колумбією — на сході. Має вихід до Карибського моря на пів­ночі та до Тихого океану на пів­дні. Площа 75 420 км². Населе­н­ня 3 928 646 осіб (2021): метиси (65 %), корін­ні народи (12,3 %; нґобе, куна, ембера та ін.), чорні, або населе­н­ня африканського походже­н­ня (9,2 %), мулати (6,8 %), білі (6,7 %). П. — країна демо­графічних та економічних контрастів. Корін­не населе­н­ня становить найбільшу частку серед бідних і вкрай бідних жителів П., тоді як некорін­не сільське населе­н­ня є успішнішим у подолан­ні бідності завдяки міграції робочої сили з сільської місцевості в місто. Населе­н­ня зосереджене в центрі країни, особливо біля Панамського ка­налу, значна частина живе на крайньому заході, східна третина країни малозаселена. Міське населе­н­ня складає 68,8 % (2021). Столиця — Панама (1,899 млн осіб, 2021). Найбільші міста (2021): Колон (204 тис. осіб), Давид (124,5 тис. осіб). Адміністративно-територіальний поділ: 10 провінцій, 4 регіони, де проживають корін­ні народи (комарки). Офіційна мова — іспанська; поширені мови корін­них народів, багато панамців є двомовними. Віро­сповіда­н­ня: католики (48,6 %), проте­станти (30,2 %), інші віряни (4,7 %). Грошова одиниця — бальбоа; як паперову валюту використовують долари США. Форма державного правлі­н­ня — президентська республіка (від 2019 — президент Л. Кортісо). Законодавчий орган — однопалатна Національна асамблея. Діє кон­ституція від 11 жовтня 1972. П. — член ООН, Організації американських держав, Латиноамериканської асоціації інтеграції, ВООЗ.

У давнину територію П. населяли понад 60 індіанських племен. На заході жили індіанці чибча-муїска, які за­ймалися рибальством, полюва­н­ням, землеробством і ремеслами, зокрема виготовле­н­ням керамічного посуду та золотих прикрас; на сході — кариби, основними видами діяльності яких було полюва­н­ня і рибальство; на пів­ден­ному сході — чако. На початку 16 ст. заво­йована іспанцями, які знищили більшу частину корін­ного населе­н­ня та завезли для роботи на плантаціях не­грів-рабів з Африки. 1538—1821 П. пере­бувала під владою Іспанії і стала частиною віце-королівства Перу разом з усіма іншими володі­н­нями Іспанії в Пів­ден­ній Америці. Від 1821 — у складі Великої Колумбії, від 1831 — Нової Ґранади (від 1886 — Колумбія). 1903 П. від­окремилася від Колумбії, однак згодом потрапила у залежність від США, під­писавши договір, за яким «по­ступилася» частиною своєї території для будівництва та екс­плуатації між­океанського ка­налу (1904—14). США неодноразово здійснювали інтервенції на територію П. 1977 під­писано 2 нових договори зі США, що замінили договір 1903 про статус Панамського ка­налу. В на­ступні десятилі­т­тя державі були пере­дані певні частини цього ка­налу. Генерал М. Норʼєґа, який правив країною від 1983, у 1988 був звинувачений США у звʼязках із наркомафією. 1989 він оголосив себе лідером на виборах, а пере­могу опозиції недійсною, був оголошений стан війни з США. 20 грудня 1989 США роз­почали військову операцію у П., наслідком якої стала від­ставка М. Норʼєґи і прихід до влади Ґ. Ендари Ґалімані. Панамський канал, територія навколо нього, залишки військових баз США були пере­дані П. до кінця 1999.

Близько половини території П. за­ймають гори (Кордильєри до 3475 м зав­вишки, вулкан Бару), решта — низовин­ні узбереж­жя. Клімат тропічний морський з тривалим сезоном дощів (від травня до січня), короткий сухий сезон (від січня до травня). Середньомісячні температури — від +25° до +28 °С, середньорічна кількість опадів — 3500 мм. Природні ресурси: мідь, червоне дерево, гідро­енергетика, креветки. Структура землекористува­н­ня (2018): сільськогосподарські землі — 30,5 %, рілля — 7,3 %, по­стійні посіви — 2,5 %, по­стійні пасовища — 20,7 %, ліс — 43,6 %. Пере­важають вічнозелені ліси, на пів­ден­ному заході — савана та листопадні ліси.

П. належить до країн, економіка яких зро­стає найшвидше у Латинській Америці. Цьому сприяє добре роз­винений сектор послуг, на який припадає понад 3/4 ВВП, та широке викори­ста­н­ня долара США. Основні послуги: управлі­н­ня Панамським ка­налом, логістика, банківська діяльність, зона вільної торгівлі, система страхува­н­ня, послуги контейнерних портів, флагманський реєстр, а також туризм. П. є центром офшорних банківських послуг. Економічному роз­витку сут­тєво пос­прияв проєкт роз­шире­н­ня Панамського ка­налу (2007—16), завдяки чому його пропускна здатність зросла більш ніж удвічі, до­зволивши при­ймати судна великої місткості. Найбільшими користувачами ка­налу є США та Китай. Економічне зро­ста­н­ня не при­звело до загального збагаче­н­ня населе­н­ня, близько однієї його чверті живе в бідності. ВВП 2020 становив 109,52 млрд дол. США, у роз­рахунку на особу — 25 400 дол. США. Структура ВВП (2017): сільське господарство — 2,4 %, промисловість — 15,7 %, послуги — 82 %. Сільськогосподарська продукція: цукрова тростина, банани, ананаси, кукурудза, рис, птиця, молоко, яловичина, свинина. Провід­ні галузі промисловості: будівництво, виробництво цементу та будівельних матеріалів, цукро- та пивоварі­н­ня. Екс­портують рафіновану нафту, мідь, банани, кораблі, камʼяновугільну смолу, ліки; основні торговельні партнери: Еквадор, Ґватемала, Китай, США, Нідерланди. Імпортують судна, очищену і сиру нафту, танкери, ліки; основні торговельні партнери: Китай, США, Японія, Колумбія, Еквадор.

Столиця Панама багата на споруди колоніального часу іспанських володінь 16—18 ст. У перед­місті столиці Панамі-Вельї збереглися числен­ні руїни будівель 14—15 ст., квадратна башта собору Велья, стіни і фортифікаційні споруди, побудовані для захисту від піратських набігів, монастир Сан-Франциско, церкви Сан-Хосе, Ла-Компанья-де-Хесус і Ла-Консепсь­йон, руїни монастиря Ла-Мерсед, Королівський міст. У столичному ра­йоні Сан-Феліпе (внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО) знаходяться центральна площа, руїни церкви та монастиря Санто-Домінґо (1678) з аркою Арко-Чато, Музей колоніального релігійного мистецтва та ін. Ві­домими є Французька площа, будівля Суду, вулиця Пасео-де-лас-Боведас, Президентський палац (1673—1922), церква Дон-Боско (1957), памʼятник Бальбоа (1913), церква Дель-Кармен біля воріт Ель-Канкрехо, Музей антропології Р. Тор­рес де Араус, Музей біо­логічного різномані­т­тя з акваріумом, Панамський музей, Музей Панамського ка­налу, Столична церква (17 ст.), площа Болівара (17 ст.), ботанічний сад «Саміт» (налічує понад 15 тис. різновидів рослин). Серед екс­курсійних обʼєктів — шлюзи Мірафлорес, заповід­ний о-в Барро Колорадо, залишки давньої караван­ної стежки Каміно-де-лас-Крусес, екологічна обсерваторія Канопи-Тауер, «Форт Клейтон» (колишня військова база США). Обʼєкти природної спадщини: о-ви Табоґа, Лас-Перлас (Перлові), Бокас-дель-Торо, архіпелаги Секас, Сан-Блас, національні парки «Бару», «Капірія», «Серро-Хойя», «Дарʼєн», заповід­ники «Ла-Амі­стад», «Ісла-Канас», археологічний парк «Ель-Кано» з його «Храмом тисячі ідолів». Серед найві­доміших закладів вищої освіти — Панамський університет, Технологічний університет П., Між­американський університет П., Університет Панамського пере­шийку, Спеціалізований університет Америки, Університет науки і технологій, Між­народний морський університет П. Видатні діячі країни: генерал М. Норʼєга, борець за незалежність Е. Уєртас, футболіст Ф. Балой, спринтер Р. Бекфорд, бейсболіст Р. Керью, боксер Е. Педросі, композитор П. Альтаміранді, джазовий музикант К. Ґарнетт, фольклорист К.-Ф. Чанґ Марін, піаніст Д. Перес, художник А. Сінклер, музикант М.-Е. Том­псон.

П. ви­знала незалежність України 1 січня 1992. Дипломатичні від­носини між державами встановлені 21 травня 1993. Посол України в Мексиці за сумісництвом є послом у П., Посол П. в Польщі за сумісництвом є послом в Україні. Діє Почесне консульство П. в Києві, Почесне консульство України в П. У жовтні 2003 був скасований державний візит Президента України Л. Кучми до П. та Домініканської Республіки, який пере­рвав латиноамериканське турне та повернувся до України через загостре­н­ня українсько-російських від­носин у звʼязку із ситуацією навколо українського о-ва Тузла. Інші контакти високого рівня: 19—21 вересня 2002 — офіційний візит Міністра закордон­них справ України А. Зленка до П.; 6—8 червня 2012 — візит за­ступника Міністра-керівника апарату МЗС України П. Клімкіна до П., під час якого від­бувся перший за 10 р. раунд політичних консультацій між МЗС двох країн; 21—23 серпня 2013 — офіційний візит Міністра закордон­них справ України Л. Кожари до П. Української діаспори в П. немає.

Літ.: Кузик А. Панама. Від океану до океану: Вояж—колекція // Між­нар. туризм. 2008. № 2; Бадов Алан Крах и спасение панамского проекта // Эксперт Украина. 2008. № 51, спецвып.; Ігнатьєв П. Економічне диво Панами // Зовн. справи. 2015. № 7; Бурлуцкий А. Панама — на благо мира // Мир туризма. 2020. № 4/6.

О. В. Гладкий

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю