Підтиченко Марія Максимівна
ПІДТИ́ЧЕНКО Марія Максимівна (24. 05(06. 06). 1912, с. Стешино-Чорноглазівка Павлоградського пов. Катеринославської губ., нині Чорноглазівка Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл. — 28. 07. 1991, Київ) — педагог, філософ. Дружина Ю. Заруби. Кандидат філософських наук (1947), професор (1964), академік АПН СРСР (1968). Учасниця 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закінчила Харківський університет (1934). Викладала у Дніпропетровських (нині Дніпро) металургійному (1934–36) та хіміко-технологічному (1936–40) інститутах. Перебувала на партійній роботі. Від 1946 — у Київському університеті; 1948–50 та 1954–56 — завідувач кафедри марксизму-ленінізму Київського інституту театрального мистецтва; 1956–70 — ректор, одночасно від 1968 — завідувач, від 1970 — професор-консультант кафедри наукового комунізму Київського педагогічного інституту. Наукові дослідження: психолого-педагогічні проблеми вищої школи, суспільно-політичне життя країни, міжнародний жіночий рух.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Голос демократичних жінок світу // Рад. жінка. 1946. № 10–11; Жінки Кореї в боротьбі за демократію та незалежність своєї країни // Там само. № 12; Жінки Радянської України — активні будівники комуністичного суспільства. К., 1971; Ідейно-політичне виховання як основа вдосконалення підготовки студентів музично-педагогічних факультетів // Дослідж. проблем профес. підготовки вчителя музики: Зб. наук. пр. К., 1981; Основные направления взаимодействия педагогического вуза и школы в музыкально-эстетическом воспитании школьников // Взаимодействие пед. вуза и школы в музыкально-эстет. воспитании: Сб. науч. тр. К., 1984.
Рекомендована література
- Жадько В. Портрет обачної долі: академік М. М. Підтиченко // Жадько В. Обрані педагогікою: художньо-документальні нариси: У 2 кн. 2014;
- Марія Максимівна Підтиченко: Біогр. нарис. 2018 (обидва — Київ).
Завантажити статтю
Людина 
