Панькевич Юліан Іванович
Визначення і загальна характеристика
ПАНЬКЕ́ВИЧ Юліан Іванович (псевд. — Простен Добромисл; 04. 07. 1863, с. Устя-Зелене, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл. — літо 1935, Харків) — живописець і графік, письменник, громадський діяч. Закінчив гімназію у м. Бережани (нині Тернопільського р-ну, 1884). Навчався в Краківській (Польща, 1884–85; викладачі І. Яблонський, Л. Лефлер, Ф. Цинк) та Віденській (1885–87) академіях мистецтв. 1885 — учасник студентської мандрівки з Тернополя до Чернівців, під час якої познайомився з І. Франком та М. Івасюком, змальовував краєвиди та пам’ятки архітектури східної Галичини — руїни монастиря в с. Семенів, монастиря отців василіан поблизу м. Теребовля (нині обидва — Тернопільського р-ну), Теребовлянського замку та ін. Від 1892 працював у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) і селах Прикарпаття, зокрема на Рогатинщині, де організовував хори, навчав малярству, оформляв хати-читальні, розписував церкви, записував фольклор тощо. Від 1898 — у Львові. Співзасновник і секретар «Товариства для розвою руської штуки» (1898), співорганізатор виставок під егідою товариства (1898, 1900, 1903). Сприяв у навчанні М. Бойчуку. Від осені 1933 — у Харкові; працював старшим науковим співробітником історичного музею. Сприяв становленню українського народного мистецтва кінця 19 — 1-ї половини 20 ст. Твори П. — синтез української живописної традицій та постімпресіонізму. Створював картини релігійного змісту (образи святих в українському народному одязі), жанрові композиції («Повернення з ярмарку», 1885; «На сільському майдані», 1891; «Рибалки над Прутом», 1893; «Сільська мадонна», 1895; «Тарасове горе», 1903), портрети (М. Костомарова, 1885; Т. Шевченка, 1904; І. Франка, 1910 та ін.), пейзажі («Весна», 1922; «Водоспад у лісі», 1926 тощо). Проілюстрував поетичну антологію «Акорди» (Л., 1903), упорядником і редактором якої був І. Франко, а також книги «Баронський син в Америці» (1918), «Як повстав світ» і «Похоронні голосіння» В. Гнатюка, поезії С. Руданського, Я. Щоголева та ін. Автор сатиричних куплетів, казок, оповідань, перекладів, статей у періодичних виданнях. Загинув за нез’ясованих обставин. У рідному селі створено кімнату-музей П. (1993).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
