Плітас Зоя

ПЛІ́ТАС Зоя (08(21). 02. 1903, с. Великі Канівці Полтавської губ., нині Золотоніського р-ну Черкаської обл. — 01. 02. 1988, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада, похована у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — лікар, громадсько-політична діячка, меценат. Племін­ниця О. Петлюри. Перша дружина Є. Маланюка (1925—29), дружина О. Плітаса. На­вчалася у Київській гімназії, 1919 закінчила курси стено­графістів у Києві, продовжила на­вча­н­ня у Камʼянець-Подільському українському університеті (нині Хмельницької обл.), того ж року пере­їхала на Волинь, де її батька при­значено радником Міністерства здоровʼя як члена Уряду УНР. Від 1920 у складі української політичної еміграціїї пере­бувала у Польщі (м. Тарнув), від 1922 — у Чехо-Словач­чині, де отримала освіту на матуральних курсах при Українській господарській академії у Подєбрадах та медичному факультеті Карлового університету в Празі (закінчила 1930). У 1938—39 разом із другим чоловіком О. Плітасом пере­бувала у м. Хуст (Закарпатська обл.), де надавала медичну допомогу, брала участь в організації курсів медичних сестер. Після 2-ї світової війни мешкала у таборі для пере­міщених осіб у Реґенсбурзі (Німеч­чина), брала участь у створен­ні Українського національно-державного союзу, діяльності Української революційно-демократичної партії, Спілки українських лікарів. Від 1946 — доцент Українського технічно-господарського ін­ституту. Видала курс лекцій «Українська стено­графія» (Роґенсбург, 1949). Від 1949 — у США. Викладала стено­графію в Українському технічному ін­ституті в Нью-Йорку, мала медичну практику. Членкиня Українського лікарського товариства Америки та Союзу українок Америки. 1958 пере­їхала до Торонто, де мала лікарську практику та брала активну участь у житті української громади, зокрема управи Спілки українських журналістів на еміграції, Центральної управи Українського національно-демократичного союзу, була одним з керівників Головної управи Обʼ­єд­на­н­ня прихильників Державного центру УНР у Канаді. Стала засновницею-меценатом Української фундації імені С. Петлюри при Державному центрі УНР в екзилі, жертвувала на друк журналу «Тризуб» (1963—75) та ви­да­н­ня «Симон Петлюра. Стат­ті. Листи. Документи. Том І—ІІ». (1979; обидва — Нью-Йорк). Членкиня Союзу українок Канади. У 1970-х рр. була головою Комітету українок Канади (від­ділу в Торонто). 1972 обрана першою за­ступницею голови Ділового комітету побудови памʼятника Лесі Українки в Торонто. Нагороджена Шевченківською меда­л­лю Кон­гресу українців Канади за особливий внесок у роз­будову українсько-канадської громади (1986). Її працю від­значено у документальному фільмі «Огляд діяльності Комітету українок Канади Від­ділу Торонто. 1944—1994». Авторка статей медичної тематики у часописах «Наше життя», «Жіночий світ», «Промінь», спогадів про О. Телігу «Із юних стріч» (1952), про О. Петлюру «Мої зу­стрічі з Ольгою Петлюрою» (1970).

Завантажити статтю