Пасмо
ПА́СМО — лінійно витягнуте підняття земної поверхні з відносно стрімкими схилами. За морфологією, абсолютними та відносними висотами, характером розчленування розрізняють гірські та височинні П. За генезисом — вулканічні, брилово-складчасті, структурно-денудаційні, акумулятивні. Пасмова структура різного віку та генезису характерна для Кримських гір (Зовнішнє, Внутрішнє та Головне П.), Українських Карпат (П. Зовнішніх та Внутрішніх Карпат, Вулканічний хребет, кінцево-моренні П. на високогірних масивах Чорногори та Свидівця). У межах рівнинної території України поширені височинні структурно-денудаційні П. — Донецький, Мізоцький, Овруцький та ін. кряжі, Канівські гори; акумулятивні П. льодовикового (Волинське моренне пасмо) та еолового походження (складені еоловими відкладами) на Поліссі та у Нижньому Придніпров’ї.