Кримські гори

КРИ́МСЬКІ ГО́РИ — фізико-гео­графічна (ландшафт­на) гірська система на Пів­дні Кримського пів­острова. Простя­гається на 180 км із Пд. Зх. на Пн. Сх. від мису Фіолент побл. Севастополя до мису Іллі побл. м. Феодосія. Шир. гір. смуги до 60 км, площа 6765 км². К. г. утворилися під час формува­н­ня альпій. складчастої системи на Крим. мегаантиклінорії. У неоген-четвертин. періоді у рельєфі виділилися 3 майже паралел. пасма з крутими пд. і пологими пн. схилами: Головне пасмо Кримських гір (найвище, макс. вис. 1545 м, г. Роман-Кош), Внутрі­шнє пасмо Кримських гір (738 м, г. Кубалач), Зовнішнє пасмо Крим­ських гір (344 м, г. Казанташ). Пасма роз­ділені ерозійно-тектон. по­здовж. зниже­н­нями (субсеквент. долинами), у бага­тьох місцях роз­січені попереч. (консеквент.) річк. долинами, які іноді є кань­йоноподібними. К. г. — складчасто-брилова система, що входить до Серед­зем­номор. рухливого поясу. Складені осадовими гір. породами тріас-юрського (аргіліти й алев­роліти фундаменту гір. споруди), юрського, крейдяного палеоген. та неоген. віку (вапняки, конгломерати, мергелі, глини), а також не­знач. кількістю юрських вулкан. порід (ефузив. та інтрузив. генезису). На Пн. межує з платформно-рівнин. частиною п-ова, на Пд. — із Чор­ним морем. Характерні типові скельні стіни та схили, нагірні плато (яйли) з числен. карст. утворе­н­нями (див. Кримські пе­­чери), ерозійні гори-останці, куести та ін. форми рельєфу, що ви­значають мозаїчну картину екотопів. Налічується бл. 1300 карст. порожнин (печер, шахт, колодязів), понад 8500 карст. лійок. У перед­гірʼї сформувалися оригін. куест. пасма. Найдовшою серед карст. порожнин К. г. є печера Кизил-Коба (21,5 км), най­глибшою — Солдатська (517 м). У К. г. з корис. копалин видобу­вають флюсові, мармуроподібні та мохуваткові вапняки, габро-діабази. Клімат змінюється від вологого, з помірно холодною зимою на яйлах (середня температура липня +15,6 °С, лютого — до –3,8 °С; річна кількість опадів понад 1000 мм) до напів­засушливого, теплого, з мʼякою зимою в перед­гірʼї (середня температура липня +21,2 °С, січня — до –0,5 °С; річна кількість опадів бл. 500 мм) та серед­земномор., посушливого, спекотного, з по­мірно теплою зимою на Пд. березі Криму (середня температура липня +23,7 °С, лютого — до +3,8 °С; річна кількість опадів бл. 600 мм). У К. г. ві­домо понад 2600 джерел, тут беруть початок майже всі річки п-ова. У цьому регіоні ростуть бл. 2350 видів та під­видів судин. рослин (92,5 % флори Крим. п-ова), зокрема 205 видів, занес. до Червоної книги України. У дерево­стані пере­важають широколистяні ліси (дуби пухнастий та скельний, граб і бук звичайні), значні площі за­ймають хвойні (сосни кримська та звичайна), а також роз­ріджені ліси (граб східний, дуби пухнастий та скельний, паліурус, види глоду, шипшини). Серед рідкіс. видів — ялівець високий, суничне дерево червоне, чист кримський, бл. 50 видів зозулинцевих тощо. З 63-х видів та під­видів ссавців, поширених на п-ові, 20 пред­ставлені у К. г. (олень шляхетний, муфлон європейський, під­ковоноси малий і пів­ден­ний та ін.). У К. г. ви­окремлюють 3 ландшафтні області: Крим. ліс. середньо­гірʼя (Гол. пасмо К. г., 1565 км²), Крим. роз­рідженоліс. субсеред­земно­морʼя (Пд. берег Криму, 1255 км²) та Крим. лісо­степ. перед­гірʼя (Внутр. і Зовн. пасма та між­пас­мові зниже­н­ня на Пн., 3945 км²). Для кожної з цих областей характерний певний набір генетично однорід. видів ландшафтів (див. Гірські ландшафти). У К. г. зосереджено 120 територій та обʼєктів природно-заповід. фонду, зокрема 40 територій заг.-держ. значе­н­ня (Карадазький природний заповід­ник, Крим­ський природний заповід­ник, Ял­тинський гірсько-лісовий природний заповід­ник, а також при­род. заповід­ник Мис Мартьян). К. г. — важливий район екотуризму.

Літ.: Ена В. Г. В горах и на равнинах Крыма. Сф., 1973; Багрова Л. А., Боков В. А., Багров Н. В. Гео­графия Кры­­ма. К., 2001; Ена В. Г., Ена Ал. В., Ена Ан. В. Краткий гео­графический словарь Крыма. Сф., 2011.

В. Г. Єна, О. В. Єна, А. В. Єна

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю