Кримські гори
КРИ́МСЬКІ ГО́РИ — фізико-географічна (ландшафтна) гірська система на Півдні Кримського півострова. Простягається на 180 км із Пд. Зх. на Пн. Сх. від мису Фіолент побл. Севастополя до мису Іллі побл. м. Феодосія. Шир. гір. смуги до 60 км, площа 6765 км2. К. г. утворилися під час формування альпій. складчастої системи на Крим. мегаантиклінорії. У неоген-четвертин. періоді у рельєфі виділилися 3 майже паралел. пасма з крутими пд. і пологими пн. схилами: Головне пасмо Кримських гір (найвище, макс. вис. 1545 м, г. Роман-Кош), Внутрішнє пасмо Кримських гір (738 м, г. Кубалач), Зовнішнє пасмо Кримських гір (344 м, г. Казанташ). Пасма розділені ерозійно-тектон. поздовж. зниженнями (субсеквент. долинами), у багатьох місцях розсічені попереч. (консеквент.) річк. долинами, які іноді є каньйоноподібними. К. г. — складчасто-брилова система, що входить до Середземномор. рухливого поясу. Складені осадовими гір. породами тріас-юрського (аргіліти й алевроліти фундаменту гір. споруди), юрського, крейдяного палеоген. та неоген. віку (вапняки, конгломерати, мергелі, глини), а також незнач. кількістю юрських вулкан. порід (ефузив. та інтрузив. генезису). На Пн. межує з платформно-рівнин. частиною п-ова, на Пд. — із Чорним морем. Характерні типові скельні стіни та схили, нагірні плато (яйли) з числен. карст. утвореннями (див. Кримські печери), ерозійні гори-останці, куести та ін. форми рельєфу, що визначають мозаїчну картину екотопів. Налічується бл. 1300 карст. порожнин (печер, шахт, колодязів), понад 8500 карст. лійок. У передгірʼї сформувалися оригін. куест. пасма. Найдовшою серед карст. порожнин К. г. є печера Кизил-Коба (21,5 км), найглибшою — Солдатська (517 м). У К. г. з корис. копалин видобувають флюсові, мармуроподібні та мохуваткові вапняки, габро-діабази. Клімат змінюється від вологого, з помірно холодною зимою на яйлах (середня температура липня +15,6 °С, лютого — до –3,8 °С; річна кількість опадів понад 1000 мм) до напівзасушливого, теплого, з мʼякою зимою в передгірʼї (середня температура липня +21,2 °С, січня — до –0,5 °С; річна кількість опадів бл. 500 мм) та середземномор., посушливого, спекотного, з помірно теплою зимою на Пд. березі Криму (середня температура липня +23,7 °С, лютого — до +3,8 °С; річна кількість опадів бл. 600 мм). У К. г. відомо понад 2600 джерел, тут беруть початок майже всі річки п-ова. У цьому регіоні ростуть бл. 2350 видів та підвидів судин. рослин (92,5 % флори Крим. п-ова), зокрема 205 видів, занес. до Червоної книги України. У деревостані переважають широколистяні ліси (дуби пухнастий та скельний, граб і бук звичайні), значні площі займають хвойні (сосни кримська та звичайна), а також розріджені ліси (граб східний, дуби пухнастий та скельний, паліурус, види глоду, шипшини). Серед рідкіс. видів — ялівець високий, суничне дерево червоне, чист кримський, бл. 50 видів зозулинцевих тощо. З 63-х видів та підвидів ссавців, поширених на п-ові, 20 представлені у К. г. (олень шляхетний, муфлон європейський, підковоноси малий і південний та ін.). У К. г. виокремлюють 3 ландшафтні області: Крим. ліс. середньогірʼя (Гол. пасмо К. г., 1565 км2), Крим. розрідженоліс. субсередземноморʼя (Пд. берег Криму, 1255 км2) та Крим. лісостеп. передгірʼя (Внутр. і Зовн. пасма та міжпасмові зниження на Пн., 3945 км2). Для кожної з цих областей характерний певний набір генетично однорід. видів ландшафтів (див. Гірські ландшафти). У К. г. зосереджено 120 територій та обʼєктів природно-заповід. фонду, зокрема 40 територій заг.-держ. значення (Карадазький природний заповідник, Кримський природний заповідник, Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, а також природ. заповідник Мис Мартьян). К. г. — важливий район екотуризму.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Ландшафти 