Полонинсько-Чорногірське брилове середньогір’я
ПОЛОНИ́НСЬКО-ЧОРНОГІ́РСЬКЕ БРИ́ЛОВЕ СЕРЕДНЬОГІ́Р’Я — геоморфологічна підобласть внутрішньої частини Українських Карпат, знаходиться переважно у межах Закарпатської області. Відповідає найвищій смузі Українських Карпат в їх приосьовій частині, але Головний карпатський вододіл знаходиться здебільшого поза її межами. До складу підобласті включають масивний Полонинський хребет, поділений глибокими долинами допливів Тиси на окремі поперечні хребти та їхні угрупування-масиви (Полонина Рівна, Боржава, Красна), гірські групи Свидовець і Чорногора, Гринявські гори та Яловичорські гори (масив Гриняви та Лосової за Я. Кравчуком). Середні та максимальні абсолютні висоти зростають до південного сходу, досягаючи найбільших відміток у Чорногорі, де висота найвищих вершин сягає 2000 м і більше — до 2061 м (г. Говерла). У межах масивів Боржави, Красної та Свидівця найбільші абсолютні висоти зосереджені в їх північних частинах. У Чорногорі вони приурочені до головного хребта гірської групи, уздовж якого проходить Головний вододіл Карпат. У геоструктурному плані підобласть пов’язана із зоною внутрішніх тектонічних покривів (Чорногірський, Дуклянський, Поркулецький і Рахівський), що були утворені в олігоцені і упродовж порівняно тривалого часу — щонайменше від початку міоцену — виступали областю інтенсивної денудації. Покриви складені із порівняно стійкого до руйнування піщаного та піщано-глинистого флішу крейдово-еоценового віку. Певну масивність рельєфу, не властиву для інших флішових регіонів Українських Карпат, і виразний його поперечний поділ на гірські групи-масиви пов’язують із бриловою морфоструктурою, зумовленою розломно-блоковою будовою флішового субстрату та/або дофлішового фундаменту. Разом із поперечною орографічною диференціацією проявляється і поздовжня, загальнокарпатська морфоструктурна зональність рельєфу, визначена простяганням і будовою тектонічних покривів і насувів. У верхньому ярусі гір трапляються рештки давніх поверхонь вирівнювання, добре помітні на полонинах. У Чорногорі та на Свидівці, місцями і на Полонині Боржава, збереглися льодовикові форми рельєфу та відклади — сліди давнього гірського зледеніння. Добре проявлена вертикальна диференціація ґрунтово-рослинного покриву і рельєфотвірних процесів, особливо на головному хребті Чорногори. Геоморфологічній підобласті Полонинсько-Чорногірського середньогір’я відповідає однойменна фізико-географічна область, яку зазвичай поділяють на три підобласті: Полонинське пасмо, Свидовецько-Чорногірські та Гринявсько-Яловичорські Карпати.
Рекомендована література
- Гори Гуцульщини: путівник, який об’єднує. Краків, 2006;
- Кравчук Я. С. Геоморфологія Полонинсько-Чорногірських Карпат. Л., 2008;
- Його ж. Рельєф Українських Карпат. Л., 2021.