Просторовий розвиток

Визначення і загальна характеристика

ПРОСТОРО́ВИЙ РО́ЗВИТОК — процес, наслідком якого є зміни рівня інтенсивності та роз­осередженості різних видів діяльності в певному просторі, а також звʼязків між ними, характеризує роз­виток ви­значеного простору протягом певного періоду часу або окреслює потенційні шляхи майбутнього роз­витку на основі про­гнозів. П. р. характеризує роз­виток територіальних систем, що є сукупністю усіх природних і антропоген­них елементів, притаман­них ви­значеній території з установленими між ними звʼязками та поширюється від місцевого до регіонального та національного мас­штабів. На рівні Європейського Союзу роз­глядають «європейський просторовий роз­виток» (spatial development).

Всесвітня комісія ООН з навколишнього середовища та роз­витку 2000 за­значила, що до сталого роз­витку належать не лише 3 класичні аспекти стійкості (екологічний, економічний, соціальний), а й збалансований П. р. До нього зараховують 4 важливі галузі: Роз­виток міських територій, Роз­виток сільської місцевості, Транс­порт, Природні та культурні на­дба­н­ня.

Будь-яка територіальна система пере­буває в стані по­стійної динаміки, яка без­посередньо залежить від територіальних умов і ресурсів. Існують протилежні форми роз­витку — про­грес і ре­грес. Про­гресивний П. р. — це зміни властивостей територіальної системи, за яких від­бувається економічне зро­ста­н­ня, під­вище­н­ня рівня соціальних послуг населе­н­ня, екологічна стабільність природних компонентів, посиле­н­ня незалежності роз­витку від впливу зовнішніх факторів. Результатом про­гресивного роз­витку має бути покраще­н­ня стану територій в економічному, соціальному, екологічному аспектах тощо. Але досягне­н­ня про­гресу нині можуть при­звести до негативних наслідків у майбутньому. Тому в остан­ні десятиріч­чя про­гресивний роз­виток оцінюють індикаторами сталого роз­витку, якими задовольняються соціально-економічні, просторові і екологічні вимоги забезпече­н­ня жит­тєдіяльності сучасних і майбутніх поколінь. Зворотнім процесом є ре­гресивний роз­виток, результатом якого є спад темпів виробництва на певних територіях, погірше­н­ня рівня життя, зро­ста­н­ня негативних тенденцій у сфері зайнятості, демо­графії, екології, соціальних послуг тощо.

Негативним проявом П. р., спричиненим бурхливою урбанізацією, є роз­ро­ста­н­ня міст (urban sprawl), повʼязане із негативними екологічними та соціальними наслідками, бо забудовують землі родючих сільськогосподарських угідь, що знаходяться без­посередньо навколо міст, ліси, інші незабудовані землі, що мають екологічне значе­н­ня для територій.

Комітет з питань просторового роз­витку Європейського Союзу за­значив основні цілі П. р. території Європейського Союзу, спрямованого на збалансований та сталий роз­виток. Основними серед них є: економічна та соціальна згуртованість; збереже­н­ня природних ресурсів та культурної спадщини; більш збалансована конкуренто­спроможність європейської території. Міста та регіони в умовах європейської інтеграції стають все більш залежними від глобальних тенденцій роз­витку територій різних рівнів. Тому пита­н­ня П. р. мають вирішуватися лише через спів­працю між різними урядовими та адміністративними рівнями.

Стратегічна мета державної регіональної політики України досягається на основі 3-х стратегічних цілей: формува­н­ня згуртованої держави в соціальному, гуманітарному, економічному, екологічному, без­пековому та просторовому вимірах; під­вище­н­ня рівня конкуренто­спроможності регіонів; роз­будова ефективного багаторівневого врядува­н­ня.

П. р. часто використовують як синонім просторового планува­н­ня (spatial planning, urban planning). Регулюва­н­ня та реалізація зав­дань П. р. від­бувається завдяки правовим, планувальним, економічним і адміністративним методам тощо. Просторове планува­н­ня від­носять до планувальних методів П. р., воно полягає в регулюван­ні питань планува­н­ня, забудови та іншого викори­ста­н­ня територій за участі державних та приватних секторів і спрямоване на між­галузеву інтеграцію вимог щодо викори­ста­н­ня територій в широкому діапазоні просторових рівнів. Завдяки просторовому плануван­ню здійснюють моделюва­н­ня роз­витку територій і встановлюють стратегії та напрями П. р. Документацію з П. р. (містобудівна документація) в Україні роз­робляють на державному, регіональному та місцевому рівнях, вона є обовʼязковою для врахува­н­ня під час здійсне­н­ня будь-яких інвестиційних про­грам. Заходи щодо організації просторового середовища жит­тєдіяльності су­спільства, що перед­бачають під час під­готовки документації з П. р. на різних просторових рівнях, є взаємозалежними. На державному рівні роз­робляють Генеральну схему планува­н­ня територій України і схеми планува­н­ня окремих частин територій України; на регіональному — схеми планува­н­ня територій АР Крим, схеми планува­н­ня територій областей і ра­йонів; на місцевому — комплексний план П. р. територій територіальних громад, генеральні плани, детальні плани територій.

Літ.: Петраковська О. С., Тацій Ю. О. Девелопмент нерухомості та сталий роз­виток міст. К., 2015.

О. С. Петраковська

Завантажити статтю