Пржемиський Казімеж

ПРЖЕМИ́СЬКИЙ Казімеж (Przemyski Kazimierz; 21. 02. 1882, м. Радом, нині Мазовецького воєводства, Польща — після 1941) — польський палеонтолог, археолог, краєзнавець. Навчався у Варшавському університеті (1901–05), Яґеллонському університеті у Кракові (Польща, 1907–08) та Новоросійському університеті в Одесі (1908–10). Від 1910 працював у відділі палеонтології Новоросійського університету, вивчаючи плазунів третинного періоду. Під керівництвом В. Ласкарева провадив геолого-палеонтологічні дослідження в околицях Одеси біля лимана та в інших місцевостях на Півдні України. Брав участь у польському визвольному русі, зокрема був одним з організаторів революційної фракції Польської соціалістичної партії у Кракові та Польського Дому в Одесі. Від 1911 вчителював у приватній торговій школі у м-ку Тульчин Брацлавського пов. Подільської губ. (нині місто Вінницької обл.) та у маєтку С. Липківського біля м. Умань Київської губ. (нині Черкаської обл.); 1918–23 — в Уманській школі польського просвітницького товариства «Польська Матір шкільна». Був членом природничих товариств в Одесі та м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницької обл.). Від 1924 — старший асистент Варшавської вищої школи сільського господарства. 1929–40 викладав географію у польській державній гімназії ім. Т. Костюшка в Луцьку (від 1939 — школа № 4), одночасно 1929 виконував обов’язки директора Волинського музею. Провадив палеонтологічні, археологічні та краєзнавчі дослідження Волині. Займався збиранням для Волинського музею палеонтологічних, археологічних і природничих матеріалів. У 1930-х рр. керував археологічними дослідженнями у центральній частині Луцька. 1933–34 під час впорядкування русла р. Глушець зібрав колекцію давнього гутного посуду та кераміки, виявив 2 рідкісні мечі 14–15 століть. 1936 у с. Вишків (нині у межах Луцька) відкрив поселення 10–13 століть, що входило у міську агломерацію давньоруського Луческа. На початку липня 1940 був заарештований НКВС і до весни 1941 перебував у Луцькій в’язниці. Потім переведений до в’язниці у Харкові. Подальша доля невідома.

Завантажити статтю