МАЛИНО́ВСЬКИЙ Олександр (12. 01. 1889, с. Жуків, нині Золочівського р-ну Львівської обл. — 18. 11. 1957, м. Бредфорд, Велика Британія) — церковний діяч УГКЦ. Закінчив гімназію у м. Пере­мишль (нині Польща, 1906), юридичний факультет Львівського університету (1912). Під час 1-ї світової війни був старшиною в австро-угорській армії, згодом — сотником УГА. Після війни закінчив богословські студії у Львові. 1925 рукопокладений на священ­ника митрополитом Андреєм Шептицьким, служив у Золочеві та архикатедральному храмі у Львові. Від 1932 — віцеректор Духовної семінарії; від 1938 — ректор Християнського ін­ституту (Академічний дім для студентів високих шкіл) у Львові; від серпня 1940 — Генеральний Вікарій і помічник о. Я. Медвецького на Лемківщині, після його смерті 3 лютого 1941 отримав через Апостольського Нунція Орсеніго в Берліні номінацію на Апостольського Адміністратора Лемківщини. З огляду на пере­селе­н­ня лемків 1945 залишив Лемківщину та ви­їхав при допомозі УПА через Чехословач­чину до Німеч­чини. Від 1946 — ректор Духовної семінарії в м. Гіршберґ, з якою 1948 пере­їхав до м. Кюлемборґ (Нідерланди). 1951 номінований Генеральним Вікарієм Апостольського Візитатора Киром І. Бучком на Велику Британію та Ірландію. Папа Пій ХІІ 1954 номінував його своїм Домовим Прелатом.

Літ.: Шематизм греко-католицького духовенства Апостольської Адміністрації Лемківщини 1936. Л., 1936; Стемфорд, 1970.