Малиновський Олександр

МАЛИНО́ВСЬКИЙ Олександр (12. 01. 1889, с. Жуків, нині Золочівського р-ну Львівської обл. — 18. 11. 1957, м. Бредфорд, Велика Британія) — церковний діяч УГКЦ. Закінчив гімназію у м. Перемишль (нині Польща, 1906), юридичний факультет Львівського університету (1912). Під час 1-ї світової війни був старшиною в австро-угорській армії, згодом — сотником УГА. Після війни закінчив богословські студії у Львові. 1925 рукопокладений на священника митрополитом Андреєм Шептицьким, служив у Золочеві та архикатедральному храмі у Львові. Від 1932 — віцеректор Духовної семінарії; від 1938 — ректор Християнського інституту (Академічний дім для студентів високих шкіл) у Львові; від серпня 1940 — Генеральний Вікарій і помічник о. Я. Медвецького на Лемківщині, після його смерті 3 лютого 1941 отримав через Апостольського Нунція Орсеніго в Берліні номінацію на Апостольського Адміністратора Лемківщини. З огляду на переселення лемків 1945 залишив Лемківщину та виїхав при допомозі УПА через Чехословаччину до Німеччини. Від 1946 — ректор Духовної семінарії в м. Гіршберґ, з якою 1948 переїхав до м. Кюлемборґ (Нідерланди). 1951 номінований Генеральним Вікарієм Апостольського Візитатора Киром І. Бучком на Велику Британію та Ірландію. Папа Пій ХІІ 1954 номінував його своїм Домовим Прелатом.

Завантажити статтю