Шудря Микола Архипович

ШУ́ДРЯ Микола Архипович (05. 01. 1935, с. Веселий Поділ Семенівського р-ну Харківської обл., нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл. — 27. 03. 2012, Київ) — письмен­ник, журналіст, кіноcценарист. Чоловік Катерини, Євгенії, Шудрів, батько Н. Сидоренко. Член НСКінУ (1989), НСПУ (1997). Заслужений діяч мистецтв України (2006). Державна премія України імені Т. Шевченка (1991; за художньо-документальні фільми «Від­крий себе» й «Тарас»). Закінчив Київський університет (1958), де 1964—67 викладав на факультеті журналістики. Працював у редакціях газет («Літературна Україна», «Наш час»), журналів («Народна творчість та етно­графія», «Україна»), старшим редактором Головного управлі­н­ня газет і газетних полі­графічних під­приємств Комітету у справах преси при РМ УРСР. Сприяв публікації заборонених цензурою творів Миколи Зерова, Г. Косинки, Л. Курбаса, Остапа Вишні, В. Сосюри, О. Довженка, І. Кавалерідзе, М. Леонтовича, Ю. Яновського, нотатників Гр. Тютюн­ника. 1969—76 викладав сценічну майстерність у Київському ін­ституті театрального мистецтва, курс історії книги в Київському ін­ституті культури. У 1990-х рр. вів на Українському радіо авторські пере­дачі про українські народні пісні, думи. Чільне місце у працях Ш. посідала творчість Г. Сковороди, І. Котляревського, М. Гоголя, Т. Шевченка. Під­готував до друку поезії М. Вороного, «Сонетаріюм» Миколи Зерова, автомоно­графію маляра-авангардиста О. Богомазова, працював над енциклопедичним довід­ником «Художники Полтавщини». Автор кіносценаріїв художньо-документальних фільмів «Сергій Подолинський» (1969), «Долаючи земне тяжі­н­ня» (1970), «Від­крий себе» (1972), «Тарас» (обидва — у спів­авт.), «Три храми на долині» (обидва — 1989), кінонарисів «Карби вічності», «Одвічна жарина», «Спів­учі джерела», «Живе в Межигірʼї художник», «Мій давній добрий, най­ближчий, найбільший, найкращий друг». Архів Ш. зберігається в Ін­ституті рукописів Національної бібліотеки України імені В. Вернадського.

Завантажити статтю