Палій Михайло

ПАЛІ́Й Михайло (22. 12. 1913, м-ко Хоростків, нині місто Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 21. 01. 2010, м. Лоренс, шт. Канзас, похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — історик, бібліограф, громадсько-культурний діяч, меценат. Дійсний член НТШ (2001) і УВАН у США. Початкову освіту здобув у «Народній школі» у Хоросткові. Брав активну участь у діяльності місцевого осередка товариства «Просвіта» (був бібліотекарем), заснуванні спортивно-гімнастичного товариства «Луг». З початком 2-ї світової війни мобілізований до польської армії, потрапив у полон. Після звільнення жив і працював у Німеччині, від 1947 навчався у Ґеттінґенському університеті. 1950 емігрував до США. Вивчав історію Східної Європи і Росії в Університеті Міннесоти (отримав ступінь бакалавра), бібліотекознавство — у Денверському і Колорадському університетах (здобув ступінь магістра). Завершив студії докторатом у Канзаському університеті (1971). Його докторська дисертація «The Anarchism of Nestor Makhno, 1918–21: An Aspect of the Ukrainian Revolution» («Анархізм Нестора Махна, 1918–1921: Один аспект Української революції») 1977 була видана окремою книгою і отримала значну кількість позитивних рецензій. Працював у Оклахомському (1957–63), Колорадському (1964–65), Канзаському (1965–84) університетах, де викладав українську історію та історію цивілізацій, створив колекції українських книг у їхніх бібілотеках. У Міннеаполісі 1951 відкрив книгарню з метою розповсюджувати українську літературу серед американських читачів, 1952 організував товариство «Приятелі української книжки». Співзасновник Бібліотечної комісії при НТШ у Нью-Йорку (1958), Меморіального фонду імені Марії Палій (його дружини) у Канзаському університеті (1977). Один із фундаторів і меценат «Енциклопедії українознавства». Автор багатьох англо- та україномовних праць і публікацій, серед яких — «Українсько-польський оборонний союз, 1919–1921: Один аспект Української революції» (Едмонтон, 1955), «Ukraine and Ukrainians» («Україна і українці», 1983), «Полон гіркіший полину» (2003), «Аннали української історії: Вибрані статті» (2006; обидві — Тернопіль). Бібліотеці Хоросткова (2000 названа ім’ям П.) подарував понад 2 тис. цінних книг, виданих за кордоном різними мовами, а також свої наукові праці, спонсорував зведення у місті пам’ятників на честь 200-ліття Різдва Христового та Українським Січовим стрільцям.

Завантажити статтю