Палійчук Олекса

ПАЛІЙЧУ́К Олекса (Олексій Андрі­йович; 10. 07. 1941, с. Твердині Затурцівського, нині Володимирського р-ну Волинської обл. — 22. 11. 2022, Київ) — письмен­ник, пере­кладач. Член НСПУ (2005). Закінчив Львівський університет (1964). На педагогічній і журналістській роботі у Волинській, Житомирській та Київській обл. Через національно-демократичні по­гляди мав про­блеми з праце­влаштува­н­ням. 1989—92 видавав г. «Досвітні вогні», яку друкував пере­важно в Литві, та щоквартальник «Оберіг (Таємниці. Пригоди. Фантастика)». Ви­ступав зі ста­т­тями у періодичних ви­да­н­нях, зокрема на політичні теми, про становище української мови, вів блоги в інтернет-ви­да­н­нях. Писав прозові та поетичні твори для дітей, які вчать любити Батьківщину, рідну мову, виховують гідні людські риси, та дорослих. Наскрізна його тема — боротьба українського народу за державну незалежність; сучасні політичні та економічні про­блеми України; заклик до національної гідності та єд­ності. У своїй творчості поет багато­гран­ний: він і громадянин, і лірик, і філософ. Його хвилюють про­блеми Вітчизни і всього людства, таємниці життя та світобудови. Автор книг для дітей — поезій «Скільки дива!» (1987), «Велика гра, або Як тварини грали у футбол» (1991), «Веселий промінь», «Рідна Україна» (обидві — 2003), «Іван-космонавт» (2015), повістей «Колиска Дажбога» (1990), «На поклик привида» (1992), «У Пелюстковій країні» (2005), оповідань «Чого зраділа Ластівонька» (2013); для дорослих — поезій «Іконостас» (2001; 2008; 2012), «Нас кличуть зорі» (2019), науково-фантастичних оповідань «На дорогах Всесвіту» (2005; 2008), «Ця незбагнен­на гра Вічності» (2021), історичних повістей «Священ­ний вогонь» (2012; усі — Київ). Пере­клав з білоруської мови більшість поетичних творів А. Вертинського («Білоруський годин­ник: Вірші та поеми: Ви­бране», К., 2005).

Завантажити статтю