Панів Андрій Степанович

ПА́НІВ Андрій Степанович (30. 09. 1899, слобода Проруб Сумського пов. Харківської губ., нині у складі м. Білопілля Сумського р-ну Сумської обл. — 03. 11. 1937, урочище Сандармох, поблизу м. Медвеж’єгорськ, Карелія, РФ) — письменник. Закінчив Курську учительську семінарію (1918), Харківський ІНО (1925). Учителював у сільських та залізничних школах (1918–21); від 1925 працював у редакціях газети «Селянська правда», журналів «Сільськогосподарський пролетар», «Плуг», «Трактор», у видавництві «Плужанин», викладачем ІНО, науковим співробітником НДІ Т. Шевченка ВУАН у Харкові. Один з організаторів та відповідальний секретар спілки українських селянських письменників «Плуг», а після її ліквідації — член ВУСПП. Дебютував 1921 віршами у журналах «Шляхи мистецтва», «Червоний шлях», «Плужанин». Автор збірок поезій «Вечірні тіні» (1927), «Без межі» (1933), новел «Село» (1925) та оповідань «Христя» (1928), а також казки для дітей «Як звірі хату будували» (1925; усі — Харків); кількох популярних на той час навчальних шкільних посібників для початкових класів. Окремі твори П. уміщені в колективному збірнику «Травень» за упорядкування Т. Масенка (Х.; К., 1933). 6 грудня 1934 заарештований, за сфабрикованим звинуваченням у контрреволюційній пропаганді та тероризмі 28 березня 1935 засуджений до 10-ти р. позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборі «СЛОН» на Соловецьких островах. 9 жовтня 1937 його справу розглянуто повторно й за новим вердиктом «особливої трійки» П. засуджено до розстрілу. Реабілітований 1956.

Рекомендована література

1. Крижанівський С. А. Андрій Панів // Панів А. З плугом: Вибр. поезії. К., 1960;
   Google Scholar Internet
2. З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій. Вип. 1. К., 1991;
   Google Scholar Internet
3. Винничук Ю. Невідоме Розстріляне Відродження. Х., 2016.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю