Панченко Любов Михайлівна
Визначення і загальна характеристика
ПА́НЧЕНКО Любов Михайлівна (02. 02. 1938, с. Яблунька, нині у складі м. Буча Київської обл. — 30. 04. 2022, Київ, похована в Бучі) — графік, модельєрка одягу, учасниця українського правозахисного руху. Дружина О. Олійника. Премія імені В. Стуса (2001). Закінчила відділення вишивки Київського училища прикладного мистецтва (1960; через тяжку хворобу пропустила 2 р.), вечірній факультет графіки Київської філії Львівського поліграфічного інституту (1969). Працювала в Києві модельєром у кравецькій експериментальній майстерні; художником-модельєром у Проєктно-конструкторському технологічному інституті та Республіканському будинку моделей (1970-х рр.). Належала до групи мисткинь-шістдесятниць. Від 1962 — учасниця клубу творчої молоді «Сучасник»: відвідувала літературну студію «Брама» (керівник В. Могильний), оформлювала афіші для літературних вечорів, використовуючи нарбутівський шрифт. Розробила ескізи українських рушників для оформлення Музею Т. Шевченка в Києві; створювала сценічні костюми для студентського фольклорно-етнографічного хору «Жайворонок» та чоловічого самодіяльного хору «Чумаки». У творах поєднувала традиційний крой із особливо вишуканим яскравим дизайном, у якому квіткові композиції та геометричні орнаменти не були точним копіюванням зразків народного мистецтва, а власним творчим осмисленням цілісного й гармонійного образу моделі. Її ескізи моделей одягу публікували в журналі «Радянська жінка»; вони були представлені на виставці в Донецьку 1968. У 1960–80-х рр. працювала в техніці декоративного розпису; у 1970-х рр. створила близько 40 робіт в техніці колажу, зокрема модерні колажні картини з різних за кольором і текстурою пальтових тканин. Авторка портретів та пейзажних акварелей, ліногравюр, робіт тушшю та олівцем. Експериментувала, додаючи у твори елементи декору. Перша персональна виставка відбулася 1988 в редакції журналу «Київ»; за часів незалежної України організовував їх Музей шістдесятництва (обидва — Київ), де зберігається понад 600 її робіт. Постраждала внаслідок окупації Бучі російськими військами 2022, тоді ж було знищено кілька її робіт, зокрема колаж «Скорбота (Пам’ять)» (1978), померла в лікарні.
Додаткові відомості
- Основні твори
- декоративні розписи — «Лісова Мавка» (1964), «Сум», «Сонячний ранок» (обидва — 1965), серії: «Весняний спів» (1969), «Світе мій» (1970–72), «Травневий розмай», «Весняний цвіт» (обидві — 1994); ліногравюри — «Посилала мене мати зеленого жита жати», «Горпина» (обидві — 1965), серія ілюстрацій до повісті «Тіні забутих предків» (1969); серії акварелей — «Київщина» (1965–66), «Карпати» (1965–68), «Кавказ» (1966); колажі — «Вогнище інквізиції», «Тополя», «Думи мої, думи», «Лілея», «Червона калина», «Купальська ніч» (усі — 1973), «Мамина казка» (1975).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
