Паньків Роман Ількович

ПА́НЬКІВ Роман Ількович (13. 05. 1943, с. Вишнів Букачівського р-ну Станіславської обл., нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл.) — письменник. Член НСПУ (2000). Після закінчення школи (1966) вступив на факультет журналістики Львівського університету, однак був відрахований через «неблагонадійність». Працював на виробництві на Івано-Франківщині; брав активну участь у хорі ансамблю пісні і танцю «Карпати». З легалізацією УГКЦ закінчив Івано-Франківський духовний інститут (1995), душпастирює в Івано-Франківській єпархії. Друкуватися почав 1965 у періодиці. Окремими виданнями вийшли книги поезій, новел та оповідань «Повернуся у рідну домівку» (Ів.-Ф., 1997), «Втрачене літо», «Зірка, до якої йду» (обидві — Коломия, 1998), «Пісня мого серця» (1998), «Поранений птах» (1999), «Сльоза від Бога» (2000), «Сонце на долоні» (2001), «Крик лелеки» (2002), «Дар небес» (2004), «Світанок в тумані» (2005), «Загублені» (2007), «Богодар» (2008), «Покарані» (2009), «Печера розбійників», «Помаранчева революція, або Півень на Місяці» (обидві — 2010), «Вибране» (2011; усі — Івано-Франківськ) та ін. Висвітлюючи теми повсякденного життя українців, історичні реалії, часто звертається до образу Бога, підкреслює його присутність і заступництво, активно вживає релігійну лексику.

Завантажити статтю