Паньківський Кость Федорович

ПАНЬКІ́ВСЬКИЙ Кость Федорович (псевдонім — Кость Федьків; 15. 04. 1855, с. Ришкова Воля, нині Підкарпатського воєводства, Польща — 16. 11. 1915, Київ) — фольклорист, журналіст, видавець, громадський діяч. Чоловік Йосипи, батько Костя і Степана Паньківських. Навчався в університетах Львова та Відня. Працював адміністратором та редактором відділу новин щоденника «Діло». 1888–1906 — управитель Інституту св. Миколая для учнів. Почесний член товариства «Січ», член управи «Просвіти», «Руської бесіди», «Руського товариства педагогічного», один із засновників і член НТШ. Від 1904 — директор музею «Просвіти». Упорядкував і видав низку фольклорних збірників. 1888 у Львові накладом товариства «Просвіта» опублікував «Руський співаник» (254 твори народного і літературного походження із вказівкою автора тексту та композитора). У передмові відзначено народні пісні з музикою М. Лисенка, його мелодії до ліричних творів Т. Шевченка, мелодії О. Нижанківського — до віршів Ю. Федьковича та ін. Пісенник поділений на 5 розділів: патріотичні; козацькі, бурлацькі, рекруцькі, чумацькі; любовні; думки; жартівливі. Збірник отримав схвальні відгуки І. Франка та В. Коцовського. 1891 у Львові під псевдонімом Кость Федьків накладом «Руського товариства педагогічного» П. опублікував фольклорні матеріали, упорядковані для молоді («Дарунок для молодежи»), у 2-х книгах — «Квіточка» і «Віночок». До збірників увійшли колискові, забавлянки, родинно-побутові, загадки, новорічна посівалка «Сійся, родися, жито, пшениця», веснянка «Розлилися води», а також поезії Т. Шевченка, вірші та оповідання літературного походження. Редактор часописів: «Дзеркало» (1891–93), «Батьківщина» (1897), «Дзвінок» (1899–1900). Від 1898 — директор Крайового кредитового союзу «Центробанк». Видавав місячник «Економіст» (1905–08 — його редактор). П. вбачав у кооперації не лише форму господарського поступу, але й школу індивідуальної та суспільної моралі. 1930 прах П. перевезено до Львова й поховано на Личаківському кладовищі.

Завантажити статтю