Пархоменко Лю Олександрівна

Визначення і загальна характеристика

ПАРХО́МЕНКО Лю Олександрівна (12. 12. 1930, Харків) — музикознавець. Доктор мистецтвознавства (1985), професор (2006). Премії імені М. Лисенка (2001), імені Ф. Шміта (2016). Член НСКУ (1967). Закінчила історико-теоретичний факультет Київської консерваторії (1954; кл. П. Козицького) та аспірантуру при ній (1958; керівник П. Козицький). Від 1958 — в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ (Київ): 1985–2016 — провідний науковий співробітник. Основний напрям наукових досліджень — українська музика 19–20 ст. (хорова культура, еволюція її галузей, мистецькі традиції і новації, персоналії митців і виконавців). Вивчала маловідомі сторінки історії музики, мистецькі постаті (К. Стеценко, О. Кошиць, П. Ніщинський, Я. Калішевський, М. Леонтович, Б. Левитський, П. Бігдаш-Богдашев, С. Наріжний, Н. Городовенко), хорову музику різних історичних періодів, діяльність кріпацьких капел і оркестрів, музичних товариств, Української республіканської капели, «Думки» тощо. Ці дослідження ґрунтуються на опрацюванні значного архівно-документального масиву матеріалів, уперше введених П. у науковий обіг. Монографію «Українська хорова п’єса», покладену в основу докторської дисертації, присвячено комплексному розробленню теоретичних основ сучасних концертних хорових композицій. Досліджуючи генезис жанру, поетику, природу вокально-поетичного синтезу, критерії означень творів, авторка збагатила методи класифікації та аналізу. Книжку було введено до навчальних курсів із хорової літератури й хорознавства. Значну увагу приділяла записам свідчень сучасників, фактології життєписів та епістолярній спадщині музикантів (розшуки листів, упорядкування, коментарі). Авторка понад 20-ти розділів в «Історії української музики», понад 50-ти статей у наукових виданнях, низки публіцистичних та фундаментальних статей в ЕСУ, УМЕ. Праці П. опубліковані також у Великій Британії, Канаді, Німеччині, Польщі та Росії.

Завантажити статтю