Полтавець-Гуйда Оксана Вікторівна
ПОЛТАВЕ́ЦЬ-ГУЙДА́ Оксана Вікторівна (23. 09. 1956, Київ) — живописець. Дочка Віктора, сестра Наталії Полтавців, дружина М. Гуйди. Заслужений художник України (2008). Член-кореспондент НАМУ (2021). Кандидат мистецтвознавства (2023), доцент (2012). Почесний диплом «International Festsval PRO ART» (2002). Премії імені Т. Яблонської (2017), імені В. Винниченка (2018), імені Г. Сковороди (2022). Членкиня НСХУ (1983). Закінчила Київський художній інститут (1980, майстерня В. Шаталіна), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1985, керівник С. Григор’єв). У 2000–22 працювала в Київській академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну: 2000–01 — старший викладач, 2001–05 — завідувач кафедри художніх основ, 2005–15 — завідувач кафедри живопису, 2015–22 — в. о. ректора. Від 2023 — на творчій роботі. Створює історичні та жанрові картини, портрети, пейзажі, натюрморти, монументальні панно. Тематика творів глибоко національна; художниці притаманне особливе поетичне й епічне художнє бачення. Роботи П.-Г. вирізняються масштабністю задуму, соціальною значимістю та високою художньою якістю виконання. Учасниця всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1980. Персональні — у Києві (2003, 2007, 2017–18), Чернігові (2019–20). Деякі твори зберігаються в Національному музеї «Київська картинна галерея», Національному музеї літератури України (обидва — Київ), Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» (Київська обл.), Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» (м. Батурин Чернігівської обл.), Донецькому, Запорізькому, Луганському художніх музеях, Історико-художньому музеї в м. Кадіївка (Луганська обл.), Художньому музеї Т. Шевченка в Пекіні.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Останній автобус» (1981), «Покоління» (1987), «Сім’я» (1988), «А. Хостікоєв» (1995), «Копички», «Великдень. З української старовини» (обидва — 1997), «Стефанія (1999), «М. Гуйда», «Т. Петриненко» (обидва — 2001), «Весільні рушники» (2002), «Марія» (2003), «Автопортрет» (2006), «Клятва Мазепи на вірність Україні» (2010), «Велична дружба. Т. Шевченко і С. Гулак-Артемовський» (2013), «П. Орлик — творець Першої Конституції України» (2014), «Н. Сумська», «Львів’янка. Художниця В. Ковальчук» (обидва — 2015), «Пісня Т. Компайніченка», «Воля. Гідність. Вічність» (обидва — 2016), «Останній гетьман. П. Скоропадський» (2018), «Г. Сковорода» (2022), «Холодна весна 2022-го. Соломійка» (2023).
Рекомендована література
- Оксана Полтавець-Гуйда. Живопис: Альбом. Ханчжоу, 2006;
- Полтавська Ю. Ліричний живопис Оксани Полтавець-Гуйди // Ант. 2008. № 19–21;
- Русакевич Я. «Скільки вистачить сил — буду йти шляхом долі...» // Культ. 2016, груд.;
- Прощакова Е., Полтавська Ю. З Україною в серці. Персональна виставка мисткині // Мистець. 2017. № 1–2;
- Давиденко В. Український мотив — тонким пензлем // Київ. 2017. № 5–6;
- Балтянський М. І пензлик — наче скрипаля смичок // Рабочая газ. 2018, 5 серп.;
- Сухоліт Н. Україна, родина та світ у творчості Оксани Полтавець-Гуйди // Жінка. 2022, груд.;
- Литвин С. Х., Карпов В. В., Пекарчук В. М. та ін. Історична тематика в живописі Оксани Полтавець-Гуйди: Жанрово-стилістичні особливості // Вісн. Нац. академії керів. кадрів культури і мист-в. 2023. № 4.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
