ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Полтавець-Гуйда Оксана Вікторівна

ПОЛТАВЕ́ЦЬ-ГУЙДА́ Оксана Вікторівна (23. 09. 1956, Київ) — живописець. Дочка Віктора, сестра Наталії Полтавців, дружина М. Гуйди. Заслужений художник України (2008). Член-кореспондент НАМУ (2021). Кандидат мистецтвознавства (2023), доцент (2012). Почесний диплом «International Festsval PRO ART» (2002). Премії імені Т. Яблонської (2017), імені В. Винниченка (2018), імені Г. Сковороди (2022). Членкиня НСХУ (1983). Закінчила Київський художній інститут (1980, майстерня В. Шаталіна), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1985, керівник С. Григор’єв). У 2000—22 працювала в Київській академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну: 2000—01 — старший викладач, 2001—05 — завідувач кафедри художніх основ, 2005—15 — завідувач кафедри живопису, 2015—22 — в. о. ректора. Від 2023 — на творчій роботі. Створює історичні та жанрові картини, портрети, пейзажі, натюрморти, монументальні панно. Тематика творів глибоко національна; художниці притаманне особливе поетичне й епічне художнє бачення. Роботи П.-Г. вирізняються масштабністю задуму, соціальною значимістю та високою художньою якістю виконання. Учасниця всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1980. Персональні — у Києві (2003, 2007, 2017—18), Чернігові (2019—20). Деякі твори зберігаються в Національному музеї «Київська картинна галерея», Національному музеї літератури України (обидва — Київ), Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» (Київська обл.), Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» (м. Батурин Чернігівської обл.), Донецькому, Запорізькому, Луганському художніх музеях, Історико-художньому музеї в м. Кадіївка (Луганська обл.), Художньому музеї Т. Шевченка в Пекіні.

Тв.: «Останній автобус» (1981), «Покоління» (1987), «Сім’я» (1988), «А. Хостікоєв» (1995), «Копички», «Великдень. З української старовини» (обидва — 1997), «Стефанія (1999), «М. Гуйда», «Т. Петриненко» (обидва — 2001), «Весільні рушники» (2002), «Марія» (2003), «Автопортрет» (2006), «Клятва Мазепи на вірність Україні» (2010), «Велична дружба. Т. Шевченко і С. Гулак-Артемовський» (2013), «П. Орлик — творець Першої Конституції України» (2014), «Н. Сумська», «Львів’янка. Художниця В. Ковальчук» (обидва — 2015), «Пісня Т. Компайніченка», «Воля. Гідність. Вічність» (обидва — 2016), «Останній гетьман. П. Скоропадський» (2018), «Г. Сковорода» (2022), «Холодна весна 2022-го. Соломійка» (2023).

Літ.: Оксана Полтавець-Гуйда. Живопис: Альбом. Ханчжоу, 2006; Полтавська Ю. Ліричний живопис Оксани Полтавець-Гуйди // Ант. 2008. № 19—21; Русакевич Я. «Скільки вистачить сил — буду йти шляхом долі...» // Культ. 2016, груд.; Прощакова Е., Полтавська Ю. З Україною в серці. Персональна виставка мисткині // Мистець. 2017. № 1—2; Давиденко В. Український мотив — тонким пензлем // Київ. 2017. № 5—6; Балтянський М. І пензлик — наче скрипаля смичок // Рабочая газ. 2018, 5 серп.; Сухоліт Н. Україна, родина та світ у творчості Оксани Полтавець-Гуйди // Жінка. 2022, груд.; Литвин С. Х., Карпов В. В., Пекарчук В. М. та ін. Історична тематика в живописі Оксани Полтавець-Гуйди: Жанрово-стилістичні особливості // Вісн. Нац. академії керів. кадрів культури і мист-в. 2023. № 4.

Ю. В. Полтавська

Основні твори

«Останній автобус» (1981), «Покоління» (1987), «Сім’я» (1988), «А. Хостікоєв» (1995), «Копички», «Великдень. З української старовини» (обидва — 1997), «Стефанія (1999), «М. Гуйда», «Т. Петриненко» (обидва — 2001), «Весільні рушники» (2002), «Марія» (2003), «Автопортрет» (2006), «Клятва Мазепи на вірність Україні» (2010), «Велична дружба. Т. Шевченко і С. Гулак-Артемовський» (2013), «П. Орлик — творець Першої Конституції України» (2014), «Н. Сумська», «Львів’янка. Художниця В. Ковальчук» (обидва — 2015), «Пісня Т. Компайніченка», «Воля. Гідність. Вічність» (обидва — 2016), «Останній гетьман. П. Скоропадський» (2018), «Г. Сковорода» (2022), «Холодна весна 2022-го. Соломійка» (2023).

Рекомендована література

  1. Оксана Полтавець-Гуйда. Живопис: Альбом. Ханчжоу, 2006;Google Scholar
  2. Полтавська Ю. Ліричний живопис Оксани Полтавець-Гуйди // Ант. 2008. № 19—21;Google Scholar
  3. Русакевич Я. «Скільки вистачить сил — буду йти шляхом долі...» // Культ. 2016, груд.;Google Scholar
  4. Прощакова Е., Полтавська Ю. З Україною в серці. Персональна виставка мисткині // Мистець. 2017. № 1—2;Google Scholar
  5. Давиденко В. Український мотив — тонким пензлем // Київ. 2017. № 5—6;Google Scholar
  6. Балтянський М. І пензлик — наче скрипаля смичок // Рабочая газ. 2018, 5 серп.;Google Scholar
  7. Сухоліт Н. Україна, родина та світ у творчості Оксани Полтавець-Гуйди // Жінка. 2022, груд.;Google Scholar
  8. Литвин С. Х., Карпов В. В., Пекарчук В. М. та ін. Історична тематика в живописі Оксани Полтавець-Гуйди: Жанрово-стилістичні особливості // Вісн. Нац. академії керів. кадрів культури і мист-в. 2023. № 4.Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Полтавець-Гуйда Оксана Вікторівна / Ю. В. Полтавська // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2024. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-883239

Том ЕСУ:

Стаття має лише електронну версію

Дата опублікування статті онлайн:

2024

Дата останньої редакції статті:

2024-04-12

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

883239

Кількість переглядів цього року:

9

Схожі статті

Вишеславський
Людина  |  Том 4 | 2005
О. В. Сидор-Гібелинда
Ольшанський
Людина  |  Том 24 | 2022
С. М. Росляков
Новикова
Людина  |  Том 23 | 2021
Р. Д. Бащенко, М. І. Гаврилюк

Нагору