Пеленський Зенон Павлович
ПЕЛЕ́НСЬКИЙ Зенон Павлович (псевдоніми: Зеленко, Пакс та ін.; 26. 07. 1902, с. Тулиголове, нині Львівського р-ну Львівської обл. — 30. 10. 1979, м. Мюнхен, Німеччина) — громадсько-політичний діяч, журналіст. Вивчав політологію у Берліні, працював кореспондентом г. «Діло» (Львів, 1926–28), головним редактором тижневика «Український голос» (м. Перемишль, 1928–29) і співредактором ж. «Розбудова нації» (Прага, 1928–35). Співзасновник ОУН, у лютому 1929 увійшов до складу її першої Крайової екзекутиви (заступник крайового провідника і політичний референт), у листопаді 1929 — червні 1930 — крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях. Був заарештований польською владою і засуджений до 3-х р. ув’язнення, після звільнення через ідеологічні розбіжності вийшов з ОУН. 1935–39 — активний діяч Українського національно-демократичного об’єднання, головний редактор його друкованих органів «Свобода» (1936–38) і «Новий час» (1938–39). Співзасновник і член Президії Української головної визвольної ради (1944) і ОУН за кордоном (1946). На еміграції мешкав у Мюнхені. Був головним редактором тижневиків «Українська трибуна» (1946–47), «Український самостійник» (1950); членом українського відділу радіо «Свобода» (1955–67), головою Спілки українських журналістів у Західній Німеччині (1967–69). Автор праці «Політика української демократії» (Л., 1938), а також багатьох публікацій в українській періодиці.
Рекомендована література
- Пеленський Зенон: [Некролог] // Ukrainian Quarterly. 1979. № 4;
- Сніцарчук Л. «Освідомлення українського політичного я»: Публіцистика Зенона Пеленського // Українська періодика. Історія і сучасність: Доп. та повідомлення 9-ї Всеукр. наук.-теор. конф., Львів, 28–28 жовт. 2005. Л., 2005.
Завантажити статтю
Людина 
