Попова Галина Всеволодівна

ПОПО́ВА Галина Всеволодівна (09. 03. 1941, Одеса — 05. 12. 2020, там само) — піаністка, педагог. Дружина О. Бугаєвського. Доцент (1992). Заслужена діячка мистецтв України (2006). Закінчила Одеську консерваторію (1965; кл. І. Сухомлинова), асистентуру-стажува­н­ня при Ленін­градській консерваторії (нині Санкт-Петербург, 1972; керівник П. Серебряков). Викладала в Алма-Атинській (1965—68) та Киргизькій (Фрунзе, нині Бішкек, 1968—70) консерваторіях. Від 1973 — в Одеській музичній академії: від 1998 — професор кафедри спеціального фортепіано. Працювала в консерваторіях м. Ухань (1992—93) та «Сінхай» у м. Гуанчжоу (1994—97, 2004—19; обидві — Китай). Серед учнів — лауреати між­народних конкурсів піаністів У Цунь, Ван Є Вей, Лон Ін, Ж. Аубакірова. У репертуарі — фортепіан­ні твори зарубіжних та українських (М. Скорика, Л. Ревуцького, І. Шамо, Б. Лятошинського) композиторів. Особливе значе­н­ня мають авторські письмові роботи П., що зберігаються у рукописах, зокрема «Фортепіан­на творчість Б. Лятошинського», «Б. Лятошинський. Фортепіан­ні сонати (виконавські рекомендації)». Авторка «Практичного посібника з сучасної техніки фортепіан­ного виконавства» (ви­даний у м. Гуанчжоу); статей «Фортепіан­не виконавство як предмет компаративного аналізу» та «При­йоми роз­витку звукової техніки піаніста: комплексний емпіричний під­хід» (обидві опубліковані у науковому віснику Одеської музичної академії «Музичне мистецтво і культура», 2019, вип. 29/1). Мала фондові записи на Українському телебачен­ні та радіо.