Перепеляк Іван Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ПЕРЕПЕЛЯ́К Іван Михайлович (07. 11. 1943, с. Оболонь Оболонського, нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл.) — письменник. Член НСПУ (1980). Заслужений діяч мистецтв України (2008). Премії імені Олександра Олеся (1995), імені Г. Сковороди (2007), імені гетьмана І. Мазепи (2004), Українського вільного університету (Нью-Йорк, 2010) та ін. Закінчив Харківський університет (1972). На журналістській роботі. У роки незалежності України — завідувач сектору художньої літератури і козацького фольклору Науково-дослідного центру козацтва імені гетьмана Мазепи. Голова Харківської обласної організації НСПУ (1994–2012). Співпрацював із Харківським телебаченням, вів популярні програми «Літературні зустрічі», «Листи з будинку “Слово”». Дебютував добіркою віршів у ж. «Прапор» (1966, № 9). Автор поетичних збірок «На березі світання» (1976), «Тополина Оболонь» (1979), «Над Сулою-рікою» (1983), «Ратний час» (1990), «Неопалима купина» (1997), «Початок вічності» (2001), «Моєї радості печаль...» (2004), «Полтавські сонети» (2009; 2018); історичних поем «Океан вогню» (1985), «Козацький монастир» (1993; однойменна п’єса поставлена на сцені Харківського театру для дітей та юнацтва), «Остання любов гетьмана» (1994; 2012), «Бунт» (1995), драматичних поем «Григорій Сковорода» (2001; 2008) та «Покаяння Понтія Пілата» (2008), поеми-містерії «Судний день» (2002), поеми-феєрії «Тринадцятий апостол» (2006), ліричної поеми «Янголи і фурії Поета» (2007), політичної поеми «Начертання звіра» (2013); художньо-документальної повісті «Великий степ» (1986; усі — Xарків); п’єси «В обіймах ангелів — Григорій Сковорода». Творчості П. притаманні філософські роздуми про історичну долю народу, гостре громадянське почуття, простота й вагомість поетичного слова. У поезіях і поемах оспівує витоки непоборної сили України у змаганнях за волю та незалежність. Окремі вірші перекладені білоруською, болгарською, грузинською, молдовською, російською та ін. мовами. Упорядник поетичної збірки «Дорога кличе в далечінь» (2000), книги вибраної лірики «Чорнотроп» В. Мисика (2007; обидві — Xарків).

Завантажити статтю