Перепеляк Іван Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ПЕРЕ­ПЕЛЯ́К Іван Михайлович (07. 11. 1943, с. Оболонь Оболонського, нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл.) — письмен­ник. Член НСПУ (1980). Заслужений діяч мистецтв України (2008). Премії імені Олександра Олеся (1995), імені Г. Сковороди (2007), імені геть­мана І. Мазепи (2004), Українського вільного університету (Нью-Йорк, 2010) та ін. Закінчив Харківський університет (1972). На журналістській роботі. У роки незалежності України — завідувач сектору художньої літератури і козацького фольклору Науково-дослідного центру козацтва імені геть­мана Мазепи. Голова Харківської обласної організації НСПУ (1994—2012). Спів­працював із Харківським телебаче­н­ням, вів популярні про­грами «Літературні зу­стрічі», «Листи з будинку “Слово”». Дебютував добіркою віршів у ж. «Прапор» (1966, № 9). Автор поетичних збірок «На березі світа­н­ня» (1976), «Тополина Оболонь» (1979), «Над Сулою-рікою» (1983), «Ратний час» (1990), «Неопалима купина» (1997), «Початок вічності» (2001), «Моєї радості печаль...» (2004), «Полтавські сонети» (2009; 2018); історичних поем «Океан вогню» (1985), «Козацький монастир» (1993; одно­ймен­на пʼєса по­ставлена на сцені Харківського театру для дітей та юнацтва), «Оста­н­ня любов геть­мана» (1994; 2012), «Бунт» (1995), драматичних поем «Григорій Сковорода» (2001; 2008) та «Покая­н­ня Понтія Пілата» (2008), поеми-містерії «Судний день» (2002), поеми-феєрії «Тринадцятий апостол» (2006), ліричної поеми «Янголи і фурії Поета» (2007), політичної поеми «Начерта­н­ня звіра» (2013); художньо-документальної повісті «Великий степ» (1986; усі — Xарків); пʼєси «В обі­ймах ангелів — Григорій Сковорода». Творчості П. притаман­ні філософські роз­думи про історичну долю народу, гостре громадянське почу­т­тя, простота й вагомість поетичного слова. У поезіях і поемах оспівує витоки непоборної сили України у змага­н­нях за волю та незалежність. Окремі вірші пере­кладені білоруською, болгарською, грузинською, молдовською, російською та ін. мовами. Упорядник поетичної збірки «Дорога кличе в далечінь» (2000), книги ви­браної лірики «Чорнотроп» В. Мисика (2007; обидві — Xарків).

Тв.: Ви­бране. К., 1992; Поезії: Вірші, поеми. Х., 1999; Поезії та поеми: Твори у 2 т. 2003; Поеми. Х., 2007; Тополина Оболонь: Твори у 3 т. Х., 2011.

Літ.: Шевченко М. Поезія буден­них мит­тєвостей // Прапор. 1980. № 8; Корсун С. Іванові Пере­пеляку — 50 // Літературна Україна. 1993, 9 груд.; Михайлин І. «Мені було потрібно вік прожити...» // Рідний край: Альм. П., 2000. № 2; Возіянов М. «Золота фортуна» усміхається поету... // Літературна Україна. 2002, 25 квіт.; Михайлин І. Л. Іван Пере­пеляк: Літ. порт­рет. X., 2013; Його ж. Поезія як батьківщина і батьківщина як поезія // Літературна Україна. 2014, 14 серп.; Литвинюк Л. О. Національні традиції пейзажної лірики у творчості Івана Пере­пеляка // Літ. процес: методологія, імена, тенденції. 2014. № 3.

І. Л. Михайлин

Завантажити статтю