СМЕРШ

СМЕРШ — головне управлі­н­ня контр­розвідки Народного комісаріату оборони СРСР. Назва походить від гасла «Смерть шпионам!». 14 квітня 1943 указом Президії ВР СРСР організовано Народний комісаріат державної без­пеки, що від­тоді діяв паралельно з НКВС. На базі Управлі­н­ня особливих від­ділів НКВС СРСР 19 квітня 1943 створено СМЕРШ, який увесь час його існува­н­ня очолював В. Абакумов. 21 квітня 1943 Й. Сталін як голова Державного комітету оборони затвердив Положе­н­ня про СМЕРШ та його органи на місцях. Основні зав­да­н­ня: боротьба з під­ривною діяльністю іноземних роз­відок, антирадянськими елементами і зрадниками у Червоній армії та дезертирством, за­стосува­н­ня агентурно-оперативних та інших заходів для протидії спробам противника пере­йти через лінію фронту, пере­вірка військовослужбовців й інших осіб, які були у полоні чи оточен­ні, викона­н­ня спеціальних зав­дань Народного комісаріату оборони СРСР, зокрема і у ворожому тилу. В Червоній армії СМЕРШ контролював політичні на­строї генералітету та офіцерів, за допомогою широкої сітки інформаторів стежив за усіма, хто висловлював не­вдоволе­н­ня, для боротьби з дезертирством мав власні загороджувально-контрольні загони, що діяли у ближньому тилу. На­прикінці війни та у перший повоєн­ний рік він активно за­ймався пере­віркою громадян, які залишалися на окупованій території, насамперед колишніх радянських військовополонених і репатріантів. З цією метою було організовано спеціальні фільтраційні табори, через які загалом про­йшло понад 4 млн осіб, багатьох із них після такої пере­вірки від­правлено на найважчі роботи до виправно-трудових таборів. У країнах Східної Європи, окрім військовополонених, СМЕРШ сприяв інтернуван­ню і увʼязнен­ню у таборах понад 208 тис. осіб «здатних носити зброю» і понад 60 тис. осіб, які працювали у пронацистських структурах, брав активну участь у встановлен­ні там прокомуністичних режимів, пере­слідував запідозрених у спів­праці з нацистами і тих, хто з різних причин цікавив радянське керівництво. Так, у січні 1945 у Будапешті був заарештований і таємно вивезений до Москви шведський дипломат Р. Вал­ленберґ, який в умовах нацистської окупації, користуючись дипломатичним статусом і широкими звʼязками, рятував євреїв від від­правле­н­ня до концтаборів (знищений за від­мову спів­працювати із радянською спец­службою). Серед жертв СМЕРШу чимало українських діячів, зокрема у травні 1945 у Празі затримали і вивезли до Москви колишнього Президента Карпатської України А. Волошина (згодом помер у вʼязниці). У березні 1946 СМЕРШ формально ліквідовано, його функції пере­дано 3-му Управлін­ню Міністерства державної без­пеки СРСР.