Продзагони

ПРОДЗАГО́НИ (Продовольчі загони) — озброєні команди, створені з робітників народним комісаріатом продовольства РСФРР на під­ставі декрету Всеросійського ЦВК від 27 травня 1918. Діяли разом із комітетами бідноти, а у разі необхідності — з під­роз­ділами Червоної армії як над­звичайні органи народного комісаріату продовольства РСФРР по заготівлі хліба в рамках декрету Всеросійського ЦВК «О предо­ставлении народному комис­сару продовольствия чрезвычайных полномочий по борьбе с деревенской буржуазией, укрывающей хлебные запасы и спекулирующей ими» від 18 травня 1918. Декрет забороняв селянам виходити із власним зерном на вільний ринок і зобовʼязував їх продавати хліб тільки державі. Фактично ж мова йшла не про продаж, а про здава­н­ня хліба, тому що державні роз­цінки багатократно по­ступалися ринковим цінам і не компенсували селянам витрат виробництва. Оскільки селяни не бажали ви­знавати за державою права на фактичну конфіскацію їхньої продукції, радянська влада доручила реалізацію декрету про хлібну монополію робітничим П. Торкаючись за­провадже­н­ня державної хлібної монополії, В. Ленін 27 червня 1918 у доповіді на конференції проф­спілок і фабрично-заводських комітетів роз­ʼяснив, що всі надлишки хліба належать державі, а отже хліб, який не потрібен селянину для під­трима­н­ня його сімʼї і худоби та для посіву, необхідно від­бирати у руки держави. Таким чином мова йшла не про вказану в назві декрету міфічну «сільську буржуазію», а про «від­бира­н­ня надлишків хліба», тому що держава оголосила їх своєю власністю. Організований у РСФРР влітку 1918 похід робітничих П. вважали над­звичайним заходом. Більшовики оголосили тоді власністю держави тільки «надлишки» хліба, не ви­значаючи їхніх кількісних характеристик. Однак незабаром на­ступ на село продовжився — 11 січня 1919 зʼявився декрет Всеросійського ЦВК про хлібну і фуражну роз­кладку, що пере­творив за­проваджену декретом від 18 травня 1918 хлібну монополію з над­звичайного заходу на по­стійно діючу норму взаємовід­носин між містом і селом. Ви­значаючи на Всеросійській нараді продовольчих працівників у січні 1919 різницю між продподатком (тобто від­рахува­н­ням за­вчасно встановленої кількості хліба державі) та продрозверсткою, за­ступник народного комісара продовольства РСФРР М. Брюханов пояснив, що влада вважає «надлишком» саму роз­верстку, по­дану на волость. Від­повід­ний циркуляр від імені ЦК РКП(б) був надісланий на адресу всіх губернських комітетів партії. 1919—20 продроз­верстку в Росії та Україні стягували вже не робітничі П., а державний силовий апарат, хоча створювані з цією метою команди нерідко складалися з робітників, які набули досвід роботи у П.

Завантажити статтю