Сірополко Олександра Степанівна

СІРОПО́ЛКО Олександра Степанівна (12(25). 03, 1906, м. Тула, Росія — 20. 12, 1996, Прага) — педагог, громадська діячка. Дочка Степана Онисимовича, сестра Степана Степановича Сірополків. Від 1920 разом з родиною перебувала на еміграції. Закінчила математичний факультет Карлового університету у Празі. Працювала в Українській реальній гімназії у Ржевницях, згодом — у Модржанах (обидва — нині Чехія), Чеській академічній гімназії у Празі. Брала участь у діяльності Спілки українських пластунів-емігрантів, публікувала статті пластової тематики у журналах «Нова хата», «Молоде життя». У празькій українській громаді сприяла розвитку національного танцювального мистецтва, брала участь у танцювальних конкурсах у Празі, отримувала подяки від Української національної жіночої ради. Вчилася танцювальному мистецтву у школі Е. Дункан та Празькій школі ритмічної гімнастики товариства «Жак Далькроз». 1938–39 учителювала у Карпатській Україні. У 1980–90-х рр. надавала матеріальну підтримку для догляду за могилами українських діячів на Ольшанському цвинтарі Праги. У листопаді 1995 під час візиту Голови Верховної Ради України І. Плюща до Чехії підписала заповіт про передачу Україні родинного архіву і бібліотеки, які нині зберігаються у Центральному державному архіві вищих оганів влади та управління і Національній парламентській бібліотеці України. Зібрала і зберегла епістолярій та іконографію Симона, Ольги та Лесі Петлюр. Членкиня Об’єднання українців Чеської республіки, цікавилася подіями у незалежній Україні.

Завантажити статтю