Розенкевич Лев Вікторович

РО­ЗЕНКЕ́ВИЧ Лев Вікторович (11. 02. 1905, Санкт-Петербург — 09. 11. 1937, Харків) — фізик. Закінчив Московський ін­ститут народного господарства (1924). На­вчався 1927—30 в аспірантурі під керівництвом Я. Френкеля. Працював у Ленін­градському фізико-технічному ін­ституті (нині Санкт-Петербург); від 1930 — науковий керівник теоретичного від­ділу, від 1935 — науковий спів­робітник лабораторії ядерної фізики під керівництвом О. Лейпунського, від 1936 — науковий керівник лабораторії радіо­активних вимірювань Українського фізико-технічного ін­ституту (Харків). Водночас 1932—33 — професор, завідувач кафедри теоретичної фізики Харківського машинобудівного ін­ституту; 1934—35 — професор Харківського університету. За­ступник головного редактора журналу «Physical Zeitschrift der Sowietunion» (1931—38). Спів­працював з Л. Ландау та Є. Ліфшицем у галузі теоретичної фізики. Ви­вчав фото­електричний і комптонівський ефект у металах; провадив екс­периментальні дослідже­н­ня з фізики нейтронів; роз­робляв пита­н­ня за­стосува­н­ня квантової механіки в хімічній кінетиці. 5 липня 1937 заарештований за звинуваче­н­ням у троцькістській діяльності, 28 жовтня того ж року засуджений до роз­стрілу. 1957 реабілітований.

Пр.: К построению квантовой теории химической кинетики // Журнал физической химии. 1930. № 1 (спів­авт.); Задачи по теоретической физике. Ч. 1. Механика. Х., 1935 (спів­авт.); Об эф­фекте А. де-Пере­йра Форез // Журнал физической химии. 1936. № 10.

Завантажити статтю