Роденберґ Ганс
РО́ДЕНБЕРҐ Ганс (Rodenberg Hans; справжнє — Розенберґ Ганс-Рудольф; псевдоніми: Курт Бауманн, Г. Берґ, Рудольф Мюллер; 02. 10. 1895, м. Любек, Німеччина — 07. 03. 1978, Берлін) — німецький театрознавець, кінорежисер, письменник, перекладач, громадсько-політичний діяч. Професор (1958). Дійсний член Берлінської академії мистецтв (1952; у 1969–74 — віце-президент). Національна премія НДР (1950). Герой праці НДР (1960). Навчався в акторській школі Німецького театру під керівництвом М. Райнгардта (1912–14). Перебував на військовій службі (1917); був членом Ради робітників та солдатів (1918). У 1919–31 — актор і режисер театру «Берлінська народна сцена». Співпрацював із німецькими, австрійськими, швейцарськими театрами. 1932 емігрував до СРСР. Працював сценаристом, радіодиктором, заступником директора радянсько-німецької кіностудії «Міжробдопфільм» (Москва), писав художні твори. 1948 повернувся до НДР, де заснував і очолив «Театр дружби» (Берлін); 1952–56 — головний директор кіностудії художніх фільмів «ДЕФА»; 1956–60 — декан Німецької вищої школи кіномистецтва у Потсдамі-Бабельсберзі; 1960–63 — заступник міністра культури НДР. Р. належать переклади творів О. Толстого («Iwan der Vierte» / «Іван Грозний», 1946), Б. Лавреньова («Die Bresche» / «Розлом», 1950; обидва — Берлін). Зацікавлення українською літературою та передусім творчістю Т. Шевченка припали на 1939–40, коли Р. був у складі московської творчої групи німецьких поетів-емігрантів (А. Курелла, Е. Вайнерт, Г. Ціннер, Г. Гупперт, Е. Бах, М. Шік). Метою авторського колективу, очолюваного А. Куреллою, була популяризація кращих творів із різних літератур та їхня рецепція німецькою мовою. Р. переклав 23 твори Т. Шевченка, користуючись підрядниками: «Варнак» («Der Sträfling»), «Марина» («Marina»), «Сліпий» («Der Blinde»), «Гоголю» («An Gogol»), «Чого мені тяжко, чого мені нудно…» («Was bin ich so traurig, warum so bekümmert»), «Не женися на багатій» («Heirat keine von den Grossen»), «Чума» («Die Pest»), «Ликері» («An Likerija»), «Поставлю хату і кімнату» («Will mir ein kleines Häuschen bauen») та ін. Переклади вміщені у 2-томному збірнику «Der Kobsar» («Кобзар», Москва, 1951), який упорядкував О. Дейч. Для інтерпретацій Р. характерне прагнення реципієнта надати Шевченковим творам природне звучання німецькою мовою.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Das Bäumchen: Theaterspiel in 3 Akten. Wien, 1928; Das Gewissen. Moskau, 1939; Gerechtigkeit. Moskau, 1941; Buchkunst des Morgenlandes. Leipzig, 1948; Das grosse Vorbild und der sozialistische Realismus in der darstellenden Kunst Theater und Film. Berlin, 1952; Hans Otto: Revolutionärer Kämpfer und grosser gestalterischer Künstler. Berlin, 1958; Protokoll eines Lebens: Erinnerung und Bekenntnis. Berlin, 1980; Briefe aus unruhigen Jahren. Berlin, 1985.
Рекомендована література
- Погребенник Я. Шевченко німецькою мовою. К., 1973;
- M. Zymomrja. Die Rezeption Taras Schewtschenkos im deutschen Sprachgebiet // Der revolutionäre Demokrat Taras Schewtschenko 1814–1861. Beiträge zum Wirken des ukrainischen Dichters und Denkens sowie zur Rezeption seines Werkes im deutschen und im westslawischen Sprachgebiet. Berlin, 1976;
- G. Jarosch. Die Nachdichtung des «Kobzar» ein bedeutender Beitrag deutscher antifaschistischer Schriftsteller zu Theorie und Praxis der künstlerischen Übersetzung // Там само;
- R. Müller. Menschenfalle Moskau: Exil und stalinistische Verfolgung. Hamburg, 2001;
- Зимомря М., Зимомря І., Жовтані Р. Відлуння. Світло поетичного світу Тараса Шевченка. Уж.; Дрогобич, 2014;
- Віще слово Тараса Шевченка. Л., 2014.
Завантажити статтю
