Роденберґ Ганс

РО́ДЕНБЕРҐ Ганс (Rodenberg Hans; справжнє — Ро­зенберґ Ганс-Рудольф; псевдоніми: Курт Бауманн, Г. Берґ, Рудольф Мюл­лер; 02. 10. 1895, м. Любек, Німеч­чина — 07. 03. 1978, Берлін) — німецький театро­знавець, кінорежисер, письмен­ник, пере­кладач, громадсько-політичний діяч. Професор (1958). Дійсний член Берлінської академії мистецтв (1952; у 1969—74 — віце-президент). Національна премія НДР (1950). Герой праці НДР (1960). На­вчався в акторській школі Німецького театру під керівництвом М. Райнгардта (1912—14). Пере­бував на військовій службі (1917); був членом Ради робітників та солдатів (1918). У 1919—31 — актор і режисер театру «Берлінська народна сцена». Спів­працював із німецькими, ав­стрійськими, швейцарськими театрами. 1932 емігрував до СРСР. Працював сценаристом, радіодиктором, за­ступником директора радянсько-німецької кіностудії «Між­робдопфільм» (Москва), писав художні твори. 1948 повернувся до НДР, де заснував і очолив «Театр дружби» (Берлін); 1952—56 — головний директор кіностудії художніх фільмів «ДЕФА»; 1956—60 — декан Німецької вищої школи кіномистецтва у Потсдамі-Бабельсберзі; 1960—63 — за­ступник міністра культури НДР. Р. належать пере­клади творів О. Толстого («Iwan der Vierte» / «Іван Грозний», 1946), Б. Лавреньова («Die Bresche» / «Роз­лом», 1950; обидва — Берлін). Зацікавле­н­ня українською літературою та перед­усім творчістю Т. Шевченка припали на 1939—40, коли Р. був у складі московської творчої групи німецьких поетів-емі­грантів (А. Курел­ла, Е. Вайнерт, Г. Цін­нер, Г. Гуп­перт, Е. Бах, М. Шік). Метою авторського колективу, очолюваного А. Курел­лою, була популяризація кращих творів із різних літератур та їхня рецепція німецькою мовою. Р. пере­клав 23 твори Т. Шевченка, користуючись під­рядниками: «Варнак» («Der Sträfling»), «Марина» («Marina»), «Сліпий» («Der Blinde»), «Гоголю» («An Gogol»), «Чого мені тяжко, чого мені нудно…» («Was bin ich so traurig, warum so bekümmert»), «Не женися на багатій» («Heirat keine von den Grossen»), «Чума» («Die Pest»), «Ликері» («An Likerija»), «По­ставлю хату і кімнату» («Will mir ein kleines Häuschen bauen») та ін. Пере­клади вміщені у 2-томному збірнику «Der Kobsar» («Кобзар», Москва, 1951), який упорядкував О. Дейч. Для інтер­претацій Р. характерне прагне­н­ня реципієнта надати Шевченковим творам природне звуча­н­ня німецькою мовою.