Робіне Лариса Костянтинівна

РОБІНЕ́ Лариса Костянтинівна (10. 04. 1918, м. Катеринослав, нині Дні­про — 05. 01. 2005, м. Ляйпциґ, Німеч­чина) — україністка, пере­кладачка в Німеч­чині. Закінчила біо­логічний факультет Харківського університету (1939). Учителювала на Звенигородщині (нині Черкаська обл., 1939—41). У 1942 насильно вивезена до Німеч­чини, до 1945 пере­бувала в концентраційному таборі Равенсбрук. Від червня 1945 — пере­кладач Нойрупінської міської управи; у цьому ж році одружилася з бургомі­стром м. Нойрупін Й.-П. Робіне, який був прихильником України. На весіл­лі був присутній Е. Вайнерт. У 1950-х рр. працювала вчителем російської мови у середній школі в Нойрупіні; директором середньої школи у м. Бранденбурґ; головним редактором г. «Um die Welt». Твори української літератури в 1960—90-х рр. були предметом по­стійної уваги Р. як пере­кладача (О. Гончар, М. Стельмах, Ірина Вільде, Є. Гуцало, В. Земляк, П. Загребельний, В. Нестайко, П. Панч, Ю. Збанацький, В. Козаченко), а також як дослідника, зокрема творчості Т. Шевченка. За її активної участі ви­йшла антологія «Ukrainische Erzähler» («Українські оповід­ачі», Берлін, 1963; з післямовою К. Рунґе), що містить німецькомовний пере­клад повісті «Варнак» Т. Шевченка в інтер­претації М. Ланґе-Вайнерт, а також оповіда­н­ня «Соняшники» О. Гончара, «Дванадцять хвилин» М. Стельмаха, «Вчитель» П. Загребельного, «Довіра» Ю. Збанацького в пере­кладі Р. Особливим творчим досягне­н­ням був її пере­клад роману «Правда і кривда» М. Стельмаха («Die Aufrechten und die Falschen», Berlin, 1964). Із без­хибним від­чу­т­тям стилю різних авторів, зокрема М. Стельмаха, О. Гончара, Є. Гуцала, В. Земляка, вона тонко від­творила їхні мовні пласти, від­находила обʼєктивно точні німецькі еквіваленти. Докладний порівняльний аналіз пере­кладацьких рішень Р. одно­значно під­тверджує той факт, що кожна транс­формація з-під її пера — це філі­гран­на робота над словом, висока мистецька якість праці природженого стиліста. Праця Р. «Поема “Сон” Тараса Шевченка з проекцією на типологічну паралель з поемою Генріха Гейне “Німеч­чина. Зимова казка”» (1961) залишилася неопублікованою. З нагоди 150-річчя від дня народже­н­ня Т. Шевченка Р. ви­друкувала ста­т­тю про творчість українського поета («Taras Schewtschenko» // «Fremdsprachenunterricht», 1964, № 3). Творча спів­праця єд­нала Р. з О. Гончарем, М. Стельмахом, І. Драчем, П. Загребельним, Н. Рибаком, В. Козаченком.