Реман Антоній

РЕ́МАН Антонiй (13. 05. 1840, Кракiв — 12. 01. 1917, Львiв) — ботанiк, географ. Доктор ґабілітований (1868), професор (1882). Орден Залізної Корони 3-го класу (Польща). Закінчив Яґеллонський університет у Кракові (1863), де відтоді й працював (з перервою). 1870–76 викладав ботанiку на Вищих жiночих курсах А. Баранецького. Вивчав рослиннiсть Східної Галичини, особливо Карпат, подорожував Кримом і Кавказом (піднявся на вершину г. Казбек, 5047 м). 1875–80 брав участь у 2-х експедицiях до Південної Африки. 1881–82 вивчав географію в Бонні і Відні. 1882–1910 — засновник, завідувач кафедри і професор географії, водночас 1887–88 — декан філософського факультету, 1897–98 — ректор, 1898–99 — проректор Львiвського університету, 1897–1910 — директор Географічного інституту цього університету. Проводив польовi географічні дослідження в Карпатах, Татрах, Альпах, на Полiссi i Подiллi. Від 1910 — на пенсії. Одним із перших географiв здiйснив фiзико-географічне районування територiї Польщi, зокрема українських земель, що входили до складу Речі Посполитої до 1772. Президент Польського природознавчого товариства iмені М. Копернiка (1888–89). Автор праці «Ziemie dawnej Polski і sasiednich Krajow Slowianskich opisane pod wzglendem fizyczno-geograficznym» (у 2-х т., 1895–1904), перший том якої («Karpaty») мав значення для вивчення географії України.

Завантажити статтю