БЕЛЬГА́РД Олександр Люціанович (21. 09(04. 10). 1902, с. Ландварово Вiлен. губ., нині Литва — 22. 08. 1992, Днi­пропетровськ) — геоботанiк, лiсо­знавець, еколог. Доктор біо­логічних наук (1947), професор (1948). Державні нагороди СРСР. Закiн. Днi­проп. IНО (1927). Працював у Дні­проп. університеті (1928–41; 1944– 87): доцент, завідувач кафедри геоботанiки та систематики вищих рослин, професор (від 1971). Був організатором комплекс. екс­педицiї Днi­проп. університету з ви­вче­н­ня лiсiв степ. зони, яка обʼ­єд­нала наук. зуси­л­ля низки кафедр (геоботанiкiв, ґрунто­знавцiв, гiдрологiв, зоологiв, гео­графiв, фiзикiв та iн.). Зі­браний гербарій (бл. 10 000 аркушів) зберігається у Дні­проп. університеті. Під керівництвом Б. Присамарський геоботан. та гiдрол. пункт спо­стереже­н­ня пере­рiс у Присамар. бiо­сфер. стацiонар (у серед. течії р. Самара). Нинi це Екол. монiторинг. центр на Пд. України, база вироб. практики студентiв, аспiрантiв та науковцiв. Б. — продовжувач iдей Г. Висоцького, кер. наук. школи Днi­пропетровщини в галузi степ. лiсо­знавства та заг. екологiї. Ви­вчав типології природ. та штуч. лісів степ. зони, за­пропонував ви­вче­н­ня екоморф (екол. аналіз рослин. покриву) амфіценозів, екол. та геогр. від­повід­ності ліс. рослин­ності умовам місцезро­ста­н­ня, проводив екол. аналіз рослин. покриву. Його ідеї по­впливали на А. Травлєєва.