Пронін Олександр Федорович

ПРО́НІН Олександр Федорович (31. 10. 1934, м. Казань, Татар­стан, РФ — 10. 02. 2002, Харків) — художник-монументаліст. Чоловік Г. Тищенко. Член НСХУ (1976). Закінчив Казанське художнє училище (1959), Харківський художньо-промисловий ін­ститут (1965; майстерня С. Бесєдіна), де від­тоді й працював (нині академія дизайну і мистецтв): від 1967 — організатор майстерні вітража (обладнав її, роз­робив методику викла­да­н­ня дисципліни «Технологія художнього вітража»), 1984—2002 — організатор і завідувач кафедри монументального живопису, від 1986 — доцент, від 1992 — професор цієї ж кафедри. Монументальні роботи П. вирізняються творчою новизною та професіоналізмом. Талант митця найбільше реалізовано у вітражах, зокрема на станціях метро «Про­спект Гагаріна» («Під­коре­н­ня космосу», 1975), «Індустріальна» («Індустрія», 1979), «Академіка Барабашова» («Наука», 1984), «Архітектора Бекетова» («Харків», 1995, спів­авт.), кафедральному католицькому соборі Успі­н­ня Пречистої Діви Марії (12 робіт на теми Нового Завіту, 1997—2002; усі — Харків), а також в інтерʼєрах установ, на­вчальних закладів тощо. Створив близько 50-ти монументальних робіт у містах України та за кордоном. Учасник всеукраїнських, між­народних мистецьких ви­ставок. Персональні — у Харкові (1981, 1987). Спів­автор на­вчального посібника «Проектирование витражей и технология их изготовления» (К., 1989) та нарисів з історії вітражного мистецтва в наукових збірниках «Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті» (Х., 1997—2001). У Харкові на будинку на Пушкінському вʼ­їзді, № 6, де 1976—2002 була роз­ташована творча майстерня П., 2004 встановлено меморіальну дошку.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю