Пронін Олександр Федорович

Визначення і загальна характеристика

ПРО́НІН Олександр Федорович (31. 10. 1934, м. Казань, Татарстан, РФ — 10. 02. 2002, Харків) — художник-монументаліст. Член НСХУ (1976). Закінчив Казанське художнє училище (1959), Харківський художньо-промисловий інститут (1965; майстерня С. Бесєдіна), де відтоді й працював (нині академія дизайну і мистецтв): від 1967 — організатор майстерні вітража (обладнав її, розробив методику викладання дисципліни «Технологія художнього вітража»), 1984–2002 — організатор і завідувач кафедри монументального живопису, від 1986 — доцент, від 1992 — професор цієї ж кафедри. Монументальні роботи П. вирізняються творчою новизною та професіоналізмом. Талант митця найбільше реалізовано у вітражах, зокрема на станціях метро «Проспект Гагаріна» («Підкорення космосу», 1975), «Індустріальна» («Індустрія», 1979), «Академіка Барабашова» («Наука», 1984), «Архітектора Бекетова» («Харків», 1995, співавт.), кафедральному католицькому соборі Успіння Пречистої Діви Марії (12 робіт на теми Нового Завіту, 1997–2002; усі — Харків), а також в інтер’єрах установ, навчальних закладів тощо. Створив близько 50-ти монументальних робіт у містах України та за кордоном. Учасник всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок. Персональні — у Харкові (1981, 1987). Співавтор навчального посібника «Проектирование витражей и технология их изготовления» (К., 1989) та нарисів з історії вітражного мистецтва в наукових збірниках «Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті» (Х., 1997–2001). У Харкові на будинку на Пушкінському в’їзді, № 6, де 1976–2002 була розташована творча майстерня П., 2004 встановлено меморіальну дошку.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю