ПА́ЛКІН Ігор Вʼячеславович (29. 12. 1959, Харків — 10. 08. 2022, Київ) — диригент, педагог. Син В. Палкіна. Професор (2012). Заслужений діяч мистецтв України (1993). Закінчив Київську консерваторію (1984; кл. симфонічного диригува­н­ня Р. Кофмана, хорового диригува­н­ня — В. Лисенка). Від­тоді — диригент, 1989–95 — головний диригент Державного дитячого музичного театру (Київ). Диригував ви­стави: «Івасик-Телесик» К. Стеценка (1987; 1-е викона­н­ня), «Листи коха­н­ня», «Вій» за М. Гоголем (концертне викона­н­ня) і «Самотність» (1-е викона­н­ня) В. Губаренка, «Казка про попа та наймита його Балду» Д. Шостаковича (1989), «Дитя і чари» (1990; обидва — 1-е викона­н­ня в Україні), «Болеро» М. Равеля, «Фауст» Ш. Ґуно, «Жізель» А. Адана, «Ріґолет­то» Дж. Верді, «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова, «Іоланта», «Франческа да Ріміні», «Лускунчик» (1993) П. Чайковського, «Дуенья», «Ромео і Джульєт­та» С. Прокофʼєва. Від 1997 — диригент симфонічного оркестру Національної філармонії України. За сумісництвом — професор кафедри оперно-симфонічного диригува­н­ня та художній керівник і головний диригент (2007–22) студентського симфонічного оркестру Національної музичної академії України (обидва — Київ). У репертуарі — симфонічна, вокально-симфонічна, симфонічно-хорова, камерна оркестрова музика Й.-С. Баха, Дж. Перґолезі, К. Марчел­ло, А. Вівальді, М. Карул­лі, Дж. Тартіні, Л. Керубіні, Й. Гайдна, В.-А. Моцарта, Л. ван Бетговена, К. Вебера, Г. Берліоза, Ф. Шопена, Р. Шуман­на, Ф. Ліста, Ф. Шуберта, Й. Брамса, А. Дворжака, Е. Ґріґа, Р. Ваґнера, А. Брукнера, Ґ. Малера, Р. Штраус­са, Дж. Рос­сіні, Ж. Бізе, Дж. Верді, Дж. Пуч­чіні, П. Масканьї, К. Сен-Санса, К. Дебюс­сі, М. Равеля, С. Франка, Ф. Пуленка, Л. Берн­стайна, Дж. Гершвіна, Д. Мійо, Б. Бартока, Я. Сібеліуса, С. Барбера, М. Бруха, М. Теодоракіса, К. Лало, К. Черні, Х. Родріго, Л. Брауера, Р. Дієнса, Е. Вілла-Лобоса, Е. Блоха, П. Сарасате, С. Борна, О. Булли, А. Вайнена, П. Дюка, К. Рейнеке, М. Джуліані, М. Понсе, М. Стецюна, Ф. Сора, В. Шауме, С. Янарел­лі, А. Пʼяц­цол­ли, М. Глінки, О. Бородіна, М. Римського-Корсакова, П. Чайковського, М. Мусоргського, О. Глазунова, А. Лядова, C. Прокофʼєва, І. Стравинського, С. Рахманінова, Д. Шостаковича, А. Хачатуряна, А. Шнітке, М. Калачевського, М. Лисенка, М. Вериківського, В. Косенка, А. Штогаренка, Л. Ревуцького, С. Людкевича, Р. Ґлієра, Б. Лятошинського, В. Кирейка, А. Кос-Анатольського, В. Філіпенка, Г. Майбороди, Л. Колодуба, В. Сильвестрова, М. Скорика, І. Карабиця, В. Губаренка, Є. Станковича, Г. Ляшенка, Я. Губанова, В. Птушкіна, О. Щетинського, Б. Яровинського, А. Рощенка та ін., «Українська симфонія» неві­домого автора 19 ст. Гастролі в Німеч­чині, Польщі, Австрії, Бельгії, Іспанії, Португалії, Словенії, Хорватії, Франції, Швейцарії, Пів­ден­ній Кореї. Диригував оркестрами України та різних країн світу, ви­ступав із всесвітньо ві­домими виконавцями: В. Норейкою, А. Соловʼяненком, Д. Гнатюком, Є. Мірошниченко, М. Бієшу, А. Адоріаном, Ф. Пелас­сі (лауреатом Між­народного конкурсу імені Н. Паґаніні), Л. Мікелі, Е. Тама­йо, Х.-М. Дапеною, К. Пелехом, К. Мейзінґером, М. Мелою, М. Трапаґою, Р. Сер­рал­летом, Ф. Берньєром, П. Пеґораро, Х.-Ф. Падільєю, Ю. Нієміненом, Ю. Осінчук, Л. Мік­кола, Р. Танер та ін. Під його диригентською егідою від­булося становле­н­ня знаних нині піаністів: Ю. Кота, І. Алексійчук, О. Гринюка, О. Без­бородька, М. Пухлянко, І. Солдатенко, А. Кутасевича, К. Баженова, Д. Таванця, О. Зайцева, А. Баришевського, Р. Лопатинського, С. Гумінюка; скрипалів: Я. Рівняк, Д. Ткаченка; віолончелістів: І. Кучера, А. Полуден­ного; гітариста А. Остапенка. Був учасником ві­домих між­народних фестивалів. П. — автор книги «Вʼячеслав Палкін. Шляхами хорового мистецтва» (Х., 2011) про жит­тєвий і творчий шлях батька.