Палкін Ігор В’ячеславович

ПА́ЛКІН Ігор В’ячеславович (29. 12. 1959, Харків — 10. 08. 2022, Київ) — диригент, педагог. Син В. Палкіна. Професор (2012). Заслужений діяч мистецтв України (1993). Закінчив Київську консерваторію (1984; кл. симфонічного диригування Р. Кофмана, хорового диригування — В. Лисенка). Відтоді — диригент, 1989—95 — головний диригент Державного дитячого музичного театру (Київ). Диригував вистави: «Івасик-Телесик» К. Стеценка (1987; 1-е виконання), «Листи кохання», «Вій» за М. Гоголем (концертне виконання) і «Самотність» (1-е виконання) В. Губаренка, «Казка про попа та наймита його Балду» Д. Шостаковича (1989), «Дитя і чари» (1990; обидва — 1-е виконання в Україні), «Болеро» М. Равеля, «Фауст» Ш. Ґуно, «Жізель» А. Адана, «Ріґолетто» Дж. Верді, «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова, «Іоланта», «Франческа да Ріміні», «Лускунчик» (1993) П. Чайковського, «Дуенья», «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва. Від 1997 — диригент симфонічного оркестру Національної філармонії України. За сумісництвом — професор кафедри оперно-симфонічного диригування та художній керівник і головний диригент (2007—22) студентського симфонічного оркестру Національної музичної академії України (обидва — Київ). У репертуарі — симфонічна, вокально-симфонічна, симфонічно-хорова, камерна оркестрова музика Й.-С. Баха, Дж. Перґолезі, К. Марчелло, А. Вівальді, М. Каруллі, Дж. Тартіні, Л. Керубіні, Й. Гайдна, В.-А. Моцарта, Л. ван Бетговена, К. Вебера, Г. Берліоза, Ф. Шопена, Р. Шуманна, Ф. Ліста, Ф. Шуберта, Й. Брамса, А. Дворжака, Е. Ґріґа, Р. Ваґнера, А. Брукнера, Ґ. Малера, Р. Штраусса, Дж. Россіні, Ж. Бізе, Дж. Верді, Дж. Пуччіні, П. Масканьї, К. Сен-Санса, К. Дебюссі, М. Равеля, С. Франка, Ф. Пуленка, Л. Бернстайна, Дж. Гершвіна, Д. Мійо, Б. Бартока, Я. Сібеліуса, С. Барбера, М. Бруха, М. Теодоракіса, К. Лало, К. Черні, Х. Родріго, Л. Брауера, Р. Дієнса, Е. Вілла-Лобоса, Е. Блоха, П. Сарасате, С. Борна, О. Булли, А. Вайнена, П. Дюка, К. Рейнеке, М. Джуліані, М. Понсе, М. Стецюна, Ф. Сора, В. Шауме, С. Янареллі, А. П’яццолли, М. Глінки, О. Бородіна, М. Римського-Корсакова, П. Чайковського, М. Мусоргського, О. Глазунова, А. Лядова, C. Прокоф’єва, І. Стравинського, С. Рахманінова, Д. Шостаковича, А. Хачатуряна, А. Шнітке, М. Калачевського, М. Лисенка, М. Вериківського, В. Косенка, А. Штогаренка, Л. Ревуцького, С. Людкевича, Р. Ґлієра, Б. Лятошинського, В. Кирейка, А. Кос-Анатольського, В. Філіпенка, Г. Майбороди, Л. Колодуба, В. Сильвестрова, М. Скорика, І. Карабиця, В. Губаренка, Є. Станковича, Г. Ляшенка, Я. Губанова, В. Птушкіна, О. Щетинського, Б. Яровинського, А. Рощенка та ін., «Українська симфонія» невідомого автора 19 ст. Гастролі в Німеччині, Польщі, Австрії, Бельгії, Іспанії, Португалії, Словенії, Хорватії, Франції, Швейцарії, Південній Кореї. Диригував оркестрами України та різних країн світу, виступав із всесвітньо відомими виконавцями: В. Норейкою, А. Солов’яненком, Д. Гнатюком, Є. Мірошниченко, М. Бієшу, А. Адоріаном, Ф. Пелассі (лауреатом Міжнародного конкурсу імені Н. Паґаніні), Л. Мікелі, Е. Тамайо, Х.-М. Дапеною, К. Пелехом, К. Мейзінґером, М. Мелою, М. Трапаґою, Р. Серраллетом, Ф. Берньєром, П. Пеґораро, Х.-Ф. Падільєю, Ю. Нієміненом, Ю. Осінчук, Л. Міккола, Р. Танер та ін. Під його диригентською егідою відбулося становлення знаних нині піаністів: Ю. Кота, І. Алексійчук, О. Гринюка, О. Безбородька, М. Пухлянко, І. Солдатенко, А. Кутасевича, К. Баженова, Д. Таванця, О. Зайцева, А. Баришевського, Р. Лопатинського, С. Гумінюка; скрипалів: Я. Рівняк, Д. Ткаченка; віолончелістів: І. Кучера, А. Полуденного; гітариста А. Остапенка. Був учасником відомих міжнародних фестивалів. П. — автор книги «В’ячеслав Палкін. Шляхами хорового мистецтва» (Х., 2011) про життєвий і творчий шлях батька.

О. М. Гуркова