Ясь Олексій Васильович
Визначення і загальна характеристика
ЯСЬ Олексій Васильович (02. 10. 1967, Київ) — історик. Доктор історичних наук (2015), член-кореспондент НАНУ (2021), дійсний член НТШ (2022). Заслужений діяч науки і техніки України (2016). Премія імені М. Костомарова НАНУ (2019). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1993). Відтоді працює в Інституті історії України НАНУ (Київ): від 2017 — провідний науковий співробітник. Водночас 2016–22 викладав у Національному університеті «Чернігівський колегіум». Наукові дослідження: українська історіографія 19–20 ст., методологія та теорія історії, історія історіографії, інтелектуальна історія. Автор розвідок про М. Андрусяка, В. Антоновича, О. Апанович, Д. Бантиша-Каменського, М. Грушевського, М. Драгоманова, О. Компан, М. Костомарова, Б. Крупницького, П. Куліша, О. Лазаревського, В. Липинського, М. Максимовича, М. Маркевича, О. Оглоблина, Л. Окіншевича, М. Слабченка, С. Томашівського, Ф. Шевченка, М. Яворського та ін.; студій, присвячених українському романтизму та неоромантизму; низки статей в ЕСУ, «Енциклопедії історії України», «Шевченківській енциклопедії», «Українській архівній енциклопедії» та інших виданнях.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Греки на українських теренах: Нариси з етнічної історії. Документи, матеріали, карти. 2000 (співавт.); Україна: віхи історії = Ukraine: Landmarks of History. 2001; 2003 (співавт.); Микола Костомаров: Віхи життя і творчості: Енциклопедичний довідник. 2005 (співавт.); Україна. 2007 (співавт.); Греческие страницы украинской истории. Популярное изложение. 2009; 2013 (співавт.); Історик і стиль. Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних епох (початок ХІХ — 80–ті роки ХХ ст.). Ч. 1–2. 2014; «На чолі республіканської науки…». Інститут історії України (1936–1986): Нариси з інституціональної та інтелектуальної історії (До 80-річчя установи). 2016; Багатоликий Микола Костомаров: До 200-річчя від дня народження Миколи Костомарова. 2018; Суспільні ідеали та уявні проекції українського майбутнього у репрезентації «діючих» генерацій інтелектуалів ХХ — початку ХХІ ст. 2019 (співавт.); Історіографічна класика. Антологія української історичної думки ХІХ–ХХ ст. 2020; Культурний простір української історіографії у світлі радянізації та соціокультурних трансформацій ХХ — початку ХХІ ст. 2020 (співавт.); усі — Київ.
Завантажити статтю
Людина 
