Прахова Олена Андріанівна

Визначення і загальна характеристика

ПРА́ХОВА Олена Андріанівна (09. 12. 1871, Рим — 10. 01. 1948, Київ) — майстриня художньої вишивки. Дочка Адріана, сестра Миколи Прахових. Закінчила Києво-Печерську жіночу гімназію (1899). У 1920-х рр. навчалася акварельного живопису у В. Котарбінського. 1924–33 — викладач Студії пластичного мистецтва художників М. Козика та Г. Прахової. Основні техніки — лицьове шиття та художня гладь. За творами В. Васнєцова вишила картини: «Св. Олександр Невський» (1877), «Св. велика княгиня Євдокія» (1894, Москва, будинок-музей В. Васнєцова), «Плащаниця» (1897, музейний фонд Києво-Печерської лаври), «Архангел Михаїл» та «Архангел Гавриїл» (1899, на замовлення княгині М. Тенішової), «Спас Нерукотворний» (1922, дарунок колекціонеру Ш. Крену, Нью-Йорк). За малюнками М. Нестерова виконала та передала авторові роботи: «Св. Ольга», «Богоматір» (обидві — 1897), «Св. Варвара» (1898); вишила картину «Замріяна»(1903) та три панно за проєктом В. Котарбинського. Листувалася з художниками В. Васнєцовим, М. Нестеровим, О. Мурашко. Портрети П. створили П. Свєдомський (1887), М. Врубель («Царівна-Лебідь», 1890), В. Васнєцов (1894), М. Нестеров (1894), О. Мурашко («За кроснами», 1905).

Завантажити статтю