Янішевський Зіґмунт

ЯНІШЕ́ВСЬКИЙ Зіґмунт (12. 07. 1888, Варшава — 03. 01. 1920, там само) — математик. На­вчався 1907—13 в університетах у Цюриху (Швейцарія), Ґет­тінґені, Мюнхені, Марбурзі (усі — Німеч­чина), Парижі та Ґраці (Австрія). 1911 у Сорбон­ні (Париж) захистив докторську працю «Sur les continues irreductibles entre deux points» («Про незвідні континууми між двома точками»). Під час 11-го зʼ­їзду природників та лікарів у Кракові (Польща) зу­стрічався з львівськими математиками Ю. Пузиною та В. Серпінським. 1911—12 — викладач топології та філософії математики на Вищих наукових курсах у Варшаві. Від 1913 після по­да­н­ня габілітаційної праці «O rozcinaniu płaszcryzny przez continua» — приват-доцент Львівського університету. З початком 1-ї світової війни вступив до польських легіонів, брав участь у Карпатській компанії 1914—15. Певний час служив у Львові, де продовжував викладацьку діяльність. 1916 у Львові на­друкована його габілітаційна лекція «O realizmie і idealizmie w matematyce». Згодом від­мовився присягнути на вірність ав­стрійському уряду, змушений був пере­ховуватися. За­ймався на­вча­н­ням обдарованих дітей. 1917 опублікував в «Poradniku dla Samouków» низку статей з різних роз­ділів математики для самоосвіти. 1918 у 1-му томі «Nauki Polskij» по­дано його ста­т­тю «O potrzebach matematyki w Polsce», в якій роз­крив план побудови фундаменту польської математики на основі нових напрямів. Від того ж року — у Варшавському університеті. Наукові інтереси стосувалися математичної логіки та її за­стосувань до аналізу структури математичних понять. У квітні 1919 захворів на іспанку, лікувався в Італії. Помер на початку січня 1920 від по­вторної іспанки та запале­н­ня легень. 2020 спів­робітники Личаківського цвинтаря від­на­йшли плиту з над­гробка з його прі­звищем і датами життя. Посмертно ви­дано працю «Oeuvres choises» (Warszawa, 1962).

Завантажити статтю