Янішевський Зіґмунт

ЯНІШЕ́ВСЬКИЙ Зіґмунт (12. 07. 1888, Варшава — 03. 01. 1920, там само) — математик. Навчався 1907–13 в університетах у Цюриху (Швейцарія), Ґеттінґені, Мюнхені, Марбурзі (усі — Німеччина), Парижі та Ґраці (Австрія). 1911 у Сорбонні (Париж) захистив докторську працю «Sur les continues irreductibles entre deux points» («Про незвідні континууми між двома точками»). Під час 11-го з’їзду природників та лікарів у Кракові (Польща) зустрічався з львівськими математиками Ю. Пузиною та В. Серпінським. 1911–12 — викладач топології та філософії математики на Вищих наукових курсах у Варшаві. Від 1913 після подання габілітаційної праці «O rozcinaniu płaszcryzny przez continua» — приват-доцент Львівського університету. З початком 1-ї світової війни вступив до польських легіонів, брав участь у Карпатській компанії 1914–15. Певний час служив у Львові, де продовжував викладацьку діяльність. 1916 у Львові надрукована його габілітаційна лекція «O realizmie і idealizmie w matematyce». Згодом відмовився присягнути на вірність австрійському уряду, змушений був переховуватися. Займався навчанням обдарованих дітей. 1917 опублікував в «Poradniku dla Samouków» низку статей з різних розділів математики для самоосвіти. 1918 у 1-му томі «Nauki Polskij» подано його статтю «O potrzebach matematyki w Polsce», в якій розкрив план побудови фундаменту польської математики на основі нових напрямів. Від того ж року — у Варшавському університеті. Наукові інтереси стосувалися математичної логіки та її застосувань до аналізу структури математичних понять. У квітні 1919 захворів на іспанку, лікувався в Італії. Помер на початку січня 1920 від повторної іспанки та запалення легень. 2020 співробітники Личаківського цвинтаря віднайшли плиту з надгробка з його прізвищем і датами життя. Посмертно видано працю «Oeuvres choises» (Warszawa, 1962).

Завантажити статтю