Палійчук Петро
ПАЛІЙЧУ́К Петро (27. 11. 1891, с. Остапківці, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 27. 11. 1938, Львів) — військовик, кооперативний і громадський діяч. Навчався в українській гімназії у Коломиї і Чернівецькому університеті. Під час 1-ї світової війни воював на Італійському фронті. У листопаді 1918 вступив до УГА. Учасник боїв із поляками поблизу Львова і Вовчухівської операції (як старшина 1-го куреня 1-го полку 1-ї бригади УСС). Отримав звання поручника. Після закінчення бойових дій мешкав у таборах для інтернованих у Чехо-Словаччині. Вивчав право у Празі, водночас здобував економічну освіту. Працював в українських економічних установах у Празі: Ощадно-позичковому товаристві, споживчо-виробничому товаристві «Самопоміч». Голова економічного відділу Центрального союзу українського студентства. 1925 повернувся до Галичини. Секретар ревізійного відділу, ревізор Ревізійного союзу українських кооперативів, засновник і член дирекції кооперативів «Власна хата» і «Скупс» у Львові; 1928–31 — директор кооперативного банку «Супруга»; від 1933 — організатор і директор Союзу українських кооперативів у м. Теребовля (нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.). Учасник молодіжного націоналістичного руху, прихильник ідей В. Липинського.
Рекомендована література
- Українська Галицька Армія. Т. 3. Вінніпеґ, 1966;
- А ми тую стрілецькую славу збережемо… Ч. 1. Коломия, 1999;
- Герої стрілецького чину. До 100-річчя Січового стрілецтва. Ів.-Ф., 2014.
Завантажити статтю
Людина 
