ПАЛІЙЧУ́К Петро (27. 11. 1891, с. Остапківці, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 27. 11. 1938, Львів) — військовик, ко­оперативний і громадський діяч. На­вчався в українській гімназії у Коломиї і Чернівецькому університеті. Під час 1-ї світової війни воював на Італійському фронті. У листопаді 1918 вступив до УГА. Учасник боїв із поляками по­близу Львова і Вовчухівської операції (як старшина 1-го куреня 1-го полку 1-ї бригади УСС). Отримав зва­н­ня поручника. Після закінче­н­ня бо­йових дій мешкав у таборах для інтернованих у Чехо-Словач­чині. Ви­вчав право у Празі, водночас здобував економічну освіту. Працював в українських економічних установах у Празі: Ощадно-позичковому товаристві, споживчо-виробничому товаристві «Самопоміч». Голова економічного від­ділу Центрального союзу українського студентства. 1925 повернувся до Галичини. Секретар ревізійного від­ділу, ревізор Ревізійного союзу українських ко­оперативів, засновник і член дирекції ко­оперативів «Власна хата» і «Скупс» у Львові; 1928–31 — директор ко­оперативного банку «Супруга»; від 1933 — організатор і директор Союзу українських ко­оперативів у м. Теребовля (нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.). Учасник молодіжного націоналістичного руху, прихильник ідей В. Липинського.