Приходько Володимир Іванович

ПРИХО́ДЬКО Володимир Іванович (14. 10. 1942, м. Омськ, РФ) — фахівець у галузі машинобудува­н­ня, організатор виробництва. Син І. Приходька. Кандидат технічних наук (1984). Заслужений машинобудівник України (1991). Державна премія України в галузі науки і техніки (2005). Орден «За заслуги» 3-го (1999) та 2-го (2011) ступенів. Закінчив Крюківський машинобудівний технікум (м. Кременчук Полтавської обл., 1960), Московське вище технічне училище (1967), Академію народного господарства при РМ СРСР (Москва, 1986), Ін­ститут управлі­н­ня IFG (Франція, 1992). Від 1960 працює (з пере­рвою) на Крюківському вагонобудівному заводі (КВБЗ), де про­йшов шлях від слюсаря до головного інженера (1978—84), генерального директора (1995—2003), від 2003 — голова на­глядової ради—­президент ПАТ «КВБЗ»; 1967—78 — інженер-кон­структор, за­ступник начальника цеху, начальник цеху, за­ступник головного інженера ВО «АвтоКрАЗ»; 1986—88 — директор Всесоюзного науково-дослідного проєктно-технологічного ін­ституту вагонобудува­н­ня (обидва — Кременчук); 1988—95 — генеральний директор Кременчуцького ВО вагонобудува­н­ня. За сумісництвом — професор кафедри технології машинобудува­н­ня і обробки металів тиском Кременчуцького університету. Голова Благодійного фонду «Крюків­вагон» (від 1996). Під його керівництвом на КВБЗ роз­почато випуск широкої лінійки сучасних кон­струкцій вантажних вагонів, контейнерів для сипких вантажів, автогрейдерів середнього класу, пасажирських вагонів, ескалаторів, по­їздів метрополітену, між­регіональних по­їздів локомотивної тяги, між­регіональних двосистемних швидкісних електропо­їздів, дизель-по­їздів, ходових частин для цих видів рейкового транс­порту.

Завантажити статтю