Пасічна Катерина Петрівна

ПА́СІЧНА Катерина Петрівна (21. 09. 1955, с. Лізки Канівського, нині Черкаського р-ну Черкаської обл.) — письменниця. Членкиня НСПУ (1994). Премія «В наших вітрилах — вітер епохи» (1976). Середню освіту здобула в школах-інтернатах. Закінчила Київський університет імені Т. Шевченка (1982). Працювала в редакціях журналів «Барвінок» і «Старт», у видавництві «Молодь» (1986–92). Віршує зі шкільного віку, перші публікації — у газетах «Дніпрова зірка», «Молодь Черкащини», пізніше її поезії друкували в журналах «Україна», «Дніпро», «Ранок», «Барвінок», альманасі «Вітрила» тощо. Улюблена поетична форма — сонети; їй властиве творення тематичних циклів («Птахи», «Червона книга», «Полотна», «Природи найдревніший афоризм» та ін.). Лірика П. відзначена досить високою культурою версифікації, тематичним розмаїттям (екологія природи і душі, пейзажистика, любовна тема з «я» і «ти» тощо). Переважно віршову форму мають збірки П. для дітей: «Чому ворона чорна» (1993), «Гороб’ячий снайпер» (1996; обидві — Київ), публікації у популярних хрестоматіях «Ключик до знань» (2007), «Золота криничка» (2008), «Весняночка» (2010). Дітям адресовані оповідання «Чудо небесне», повість «Орден Хлорофілу», цикл віршів «Сперечались рис і сир» тощо. Від середини 1990-х р. П. життям і творчістю схиляється до духовно-релігійної сфери, що помітно вплинуло на тематику й проблематику її творчості, передусім прозової — психологічного роману «Зірка без неба, або Елегія для Всесвіту», повістей «Третій зайвий» (обидва — 1996), «Два ангели над твердю ночі» (1995), оповідання «Заморожена в снігах» (1998; усі — Київ), біблейських п’єс-переспівів «Одруження Ісаака», «Йди, Каїне, в державу Нод». Учасниця багатьох літературно-мистецьких фестивалів, низку її віршів покладено на музику (зокрема «Рідний Каневе мій», композитор І. Кириліна).

Завантажити статтю