Прокопенко Володимир Павлович

ПРОКОПЕ́НКО Володимир Па­влович (28. 11. 1937, с. Старосі­л­ля Городищенського р-ну Київської обл., нині Черкаського р-ну Черкаської обл.) — пере­кладач, видавець. Член НСПУ (1985). Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1964), ВПШ у Києві. Тривалий час пере­бував на комсомольській та партійній роботах в апараті ЦК ЛКСМУ та КПУ, був за­ступником редактора газети «Комсомольское знамя». Від 1973 — директор видавництва «Молодь» (Київ), попри опір влади ініціював друк низки знакових книг, зокрема «Непо­вторність» (1980) Л. Костенко, «Лебеді материнства» (1981) В. Симоненка. Як за­значав В. Біленко, що якби ви­значити місце П. в літературному процесі, то «в перший ряд проситься саме його видавнича діяльність, турбота про письмен­ницький побут, про творчі умови для інших». Від 1982 — головний редактор журналу «Піонерія», працював у видавництві «Український письмен­ник», в апараті СПУ, 8 р. очолював Українське від­діле­н­ня Літфонду СРСР, був за­ступником голови Київського комітету захисту миру, членом головної редколегії ви­да­н­ня «Книга памʼяті України». Пере­клав українською мовою окремі твори Ч. Айтматова («Плаха»), О. Михайловича («Сперечаюсь»), П. Насєдкіна («Великі голодранці»), Д. Нагішкіна («Амурські казки»), Л. Жарікова («Повість про суворого друга», «Червоні шаблі», «Доля Іл­люші Барабанова»), М. Скоморохова («За висотою висота»), Г. Ходжера («Амур широкий»), З. Воскресенської («Консул») та ін.

Завантажити статтю