Прокопенко Володимир Павлович

ПРОКОПЕ́НКО Володимир Павлович (28. 11. 1937, с. Старосілля Городищенського р-ну Київської обл., нині Черкаського р-ну Черкаської обл.) — перекладач, видавець. Член НСПУ (1985). Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1964), ВПШ у Києві. Тривалий час перебував на комсомольській та партійній роботах в апараті ЦК ЛКСМУ та КПУ, був заступником редактора газети «Комсомольское знамя». Від 1973 — директор видавництва «Молодь» (Київ), попри опір влади ініціював друк низки знакових книг, зокрема «Неповторність» (1980) Л. Костенко, «Лебеді материнства» (1981) В. Симоненка. Як зазначав В. Біленко, що якби визначити місце П. в літературному процесі, то «в перший ряд проситься саме його видавнича діяльність, турбота про письменницький побут, про творчі умови для інших». Від 1982 — головний редактор журналу «Піонерія», працював у видавництві «Український письменник», в апараті СПУ, 8 р. очолював Українське відділення Літфонду СРСР, був заступником голови Київського комітету захисту миру, членом головної редколегії видання «Книга пам’яті України». Переклав українською мовою окремі твори Ч. Айтматова («Плаха»), О. Михайловича («Сперечаюсь»), П. Насєдкіна («Великі голодранці»), Д. Нагішкіна («Амурські казки»), Л. Жарікова («Повість про суворого друга», «Червоні шаблі», «Доля Іллюші Барабанова»), М. Скоморохова («За висотою висота»), Г. Ходжера («Амур широкий»), З. Воскресенської («Консул») та ін.

Завантажити статтю