Патик Володимир Йосипович
ПАТИ́К Володимир Йосипович (09. 10. 1929, с. Чорний Острів, нині Стрийського р-ну Львівської обл. — 28. 08. 2016, Львів) — живописець. Народний художник України (2006). Державна премія України імені Т. Шевченка (1999). Орден Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2009). Член НСХУ (1958; член її правління — 1961–71). Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953; викладачі Р. Сельський, Й. Бокшай, Р. Сильвестров, М. Федюк), де й працював 1992–98 викладачем, від 1994 — доцентом кафедри живопису, згодом монументально-декоративного живопису. 1956–91 — художник Львівського художньо-виробничого комбінату; 2004–06 — доцент Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (Івано-Франківська обл.); від 2006 — викладач живопису Львівського коледжу декоративного й ужиткового мистецтва. Основні галузі — станковий (пейзаж, натюрморт, тематична картина) й монументальний живопис, графіка. П. вдається до контрастів червоного й зеленого, оранжевого та синьо-фіолетового, червоного й білого; світлом і напруженим ритмом фактурних мазків передає складність почуттів. У його мистецькій манері головну формотворчу роль відіграє чистий колір, що підвищує емоційну активність картини та підкреслює декоративне вирішення композиції. Учасник всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставок від 1956. Персональні — у Львові (2009– ювілейна, 2010), Ганґжоу (Китай, 2011), Луцьку (2021). Деякі роботи П. зберігаються в Національному музеї у Львові, Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк) та в інших музеях і приватних збірках України, США, Канади, Франції, Киргизії, Вірменії, Китаї, РФ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- станковий живопис — «Через кладку» (1955), «Сіті на лимані Дністра» (1962), «Т. Шевченко на батьківщині» (1964), «Гуцульська мадонна» (1965), «Дівчина з Буковини» (1966), «Птиця з Кам’яної могили», «О. Довбуш — наша слава» (обидва — 1967), «Дощовий день» (1970), «Гуцулка» (1974), «Хата баби Мокрини» (1980), «Між Суботовом і Чигирином», «Соняшники» (обидва — 1982), «Квіти для переможців» (1984), «Осінь у Карпатах» (1986), «Земля чорнобильська» (1987), «Весільний коровай», «Осінь на Чорногорі», «Ох, не однаково мені» (усі — 1988), «Криворівня» (1989), «Свято козацької слави», «Відродження нації» (обидва — 1990), «Дуб на Хортиці» (1992), «Монмартр» (1995), «Соняшники» (1996), «Човни на березі Дніпра» (1997), «Реве та стогне Дніпр широкий», «Іриси» (обидва — 1998), «Краєвид із соняхами», «Острів Корсика» (обидва — 2001), «Стамбул», «Закарпаття» (обидва — 2002); серії — «Весільний натюрморт» (1968), «По Черкащині» (1980–81), «Квіти рідної землі» (1983), «Земля Шевченка» (1999); монументальний живопис — декоративне панно «Південь» для ресторану «Південний» (м. Ялта, АР Крим, 1965), розпис «Облога Львова» в кінотеатрі імені Б. Хмельницького (1968), рельєф з мозаїкою «Морська фауна» для магазину «Океан» (1978; обидва — Львів), мозаїка «Повітря, сонце і вода» в санаторії м. Моршин (Львівська обл., 1980-і рр.).
Рекомендована література
- Овсійчук В. А. Володимир Патик. Л., 1977;
- Майстер кольору Володимир Патик. Малярство: Альбом. Л., 1996;
- Бадяк В. Володимир Патик: Маю радість від творчості // Вісн. Львів. АМ. 1996. Вип. 7;
- Овсійчук В. А. Чого бракує душі (Нагадування В. Патика) // Образотворче мистецтво. 1998. № 2;
- Деркач Н. «Щоб бути оригінальним, треба залишатися самим собою...» // Укр. шлях. 1998, 22 січ.;
- Патик В. «В моє життя Шевченко увійшов з дитинства...» // У Кобзаревій славі. К., 1999;
- Одержимість. Володимир Патик: Альбом. К., 2004;
- Володимир Патик. Живопис, графіка: Альбом. Л., 2005.