Пеленський Дам’ян Андрійович

ПЕЛЕ́НСЬКИЙ Дамʼян (Демʼян) Андрі­йович (20. 01. 1899, с. Княгиничі, нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. — 31. 05. 1967, м. Мюнхен, Німеч­чина) — громадсько-політичний діяч. Брат З. Пеленського. На­вчався у Стрийській гімназії (нині Львівська обл., 1910—14). Долучився до створе­н­ня «Пласту», заснував гурток «Пугачі». 1917 закінчив гімназійні студії у Відні, у тому ж році склав військову матуру. Добровільно вступив до УСС, учасник 1-ї світової війни. У складі УСС при­єд­нався до УГА (комен­дант телефонічної сотні 3-го корпусу). Брав участь у боях за Львів та поході УГА і Армії УНР на Київ. Потрапив у польський полон, пере­бував у таборі для військовополонених у м. Тухоля. У серпні 1920 звільнений. Учасник 1-го студентського кон­гресу у Львові (1921). Заарештований польською поліцією. Після звільне­н­ня 1923 ви­їхав до м. Данціґ (нині Ґданськ, Польща), де 1928 закінчив хімічний факультет Технічної вищої школи. Працював в українських промислових установах із виробництва прального порошку та на власній фабриці «Мота». 1944 ви­їхав до Відня, згодом — до м. Авґсбурґ, 1946— до м. Реґенсбурґ (обидва — Німеч­чина). Від 1948 — професор Української високої політехнічної школи Українського технічно-господарського ін­ституту. Згодом мешкав і працював у Мюнхені: управитель Українського наукового дому, від 1965 — голова Товариства сприя­н­ня українській науці, очолював від­діл Комісії допомоги українському студентству в Німеч­чині та Товариство українських інженерів, а також Кра­йову пластунську старшину, член-засновник «Рідної школи». Автор спогадів, вміщених в українській емі­грантській періодиці.

Завантажити статтю