Пеленський Дам’ян Андрійович

ПЕЛЕ́НСЬКИЙ Дам’ян (Дем’ян) Андрійович (20. 01. 1899, с. Княгиничі, нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. — 31. 05. 1967, м. Мюнхен, Німеччина) — громадсько-політичний діяч. Брат З. Пеленського. Навчався у Стрийській гімназії (нині Львівська обл., 1910–14). Долучився до створення «Пласту», заснував гурток «Пугачі». 1917 закінчив гімназійні студії у Відні, у тому ж році склав військову матуру. Добровільно вступив до УСС, учасник 1-ї світової війни. У складі УСС приєднався до УГА (комендант телефонічної сотні 3-го корпусу). Брав участь у боях за Львів та поході УГА і Армії УНР на Київ. Потрапив у польський полон, перебував у таборі для військовополонених у м. Тухоля. У серпні 1920 звільнений. Учасник 1-го студентського конгресу у Львові (1921). Заарештований польською поліцією. Після звільнення 1923 виїхав до м. Данціґ (нині Ґданськ, Польща), де 1928 закінчив хімічний факультет Технічної вищої школи. Працював в українських промислових установах із виробництва прального порошку та на власній фабриці «Мота». 1944 виїхав до Відня, згодом — до м. Авґсбурґ, 1946– до м. Реґенсбурґ (обидва — Німеччина). Від 1948 — професор Української високої політехнічної школи Українського технічно-господарського інституту. Згодом мешкав і працював у Мюнхені: управитель Українського наукового дому, від 1965 — голова Товариства сприяння українській науці, очолював відділ Комісії допомоги українському студентству в Німеччині та Товариство українських інженерів, а також Крайову пластунську старшину, член-засновник «Рідної школи». Автор спогадів, вміщених в українській емігрантській періодиці.

Завантажити статтю