Харакоз Наталія Георгіївна

Визначення і загальна характеристика

ХАРАКО́З Наталія Георгіївна (13. 06. 1935, м. Маріуполь Донецької обл. — 29. 03. 2022, там само) — письмен­ниця, журналістка. Членкиня НСПУ (1998), НСЖУ (1991). Закінчила Жданівський металургійний ін­ститут (нині Маріуполь, 1959). Працювала на виробництві; від 1967 — у редакції маріупольської міської газети «Приазовский рабочий»: літпрацівник, завідувач від­ділу листів (1970—79), оглядач (від 1980), керівник літературного обʼ­єд­на­н­ня «Азовʼє» при ній (від 2001). Авторка оповідань, нарисів, новел, ліричних мініатюр, есеїв, етюдів, що друкували в Україні, Греції, Грузії, РФ, США. Особливе місце у творчості за­ймала грецька тематика. У багатьох творах створювала ліричні, мʼякі жіночі образи, її героїні добрі, поетичні; окремі з них написані грецькою мовою. Укладачка й редакторка літературно-художніх збірників «Мариуполь в созвездии Лиры» (1994—2013), «Моя Эл­лада — Украина» (1998), «Мы — из Азовья» (1999), «Дебют» (2001), «Откровения» (2009; усі — Маріуполь) тощо. 2022 у Києві ви­йшла друком її книга «Новел­лы Азовского По­бережья». Загинула у за­блокованому Маріуполі в результаті об­стрілів військ РФ.

Тв.: Живые нити. 1989; Мариупольские элегии. 1996; Колокол сердца. Маленькие истории города, который смотрит в глаза моря. 1999; Подарить звезду. 2002; Храни столетия миг. 400 дней до конца ХХ века. 2005; Родные берега. 2008; Герои жизни и экрана. Мариупольские дни звезд кино и незвездные истории. 2013 (усі — Маріуполь).

Літ.: Греки на українських теренах. К., 2000; Наталья Харакоз // Эл­лины Украины. 2018, янв.; Наталія Харакоз. Зачарована Азовʼєм // Пирнэшу астру = Сабати йылдыз = Ранкова зірка: Альм. Д., 2002. Вип. 5.

І. А. Папуш

Завантажити статтю