Перлін Юрій Євгенович

ПЕ́РЛІН Юрій Євгенович (17. 09. 1917, м. Кірсанов, нині Тамбовської обл., РФ — 10. 03. 1990, Кишинів) — фізик. Син Є. Перліна. Доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1963), член-кореспондент АН Молдовської РСР (1961). Державна премія Молдовської РСР у галузі науки і техніки (1987). Дитячі та юнацькі роки минули в Києві. 1936 вступив на фізичне від­діле­н­ня Київського університету імені Т. Шевченка, але за кілька місяців з матірʼю був засланий у Казах­стан, оскільки його батька звинуватили в участі в «правотроцькістсько-меншовицькому блоці» і 22 жовтня роз­стріляли. 1939 йому було до­зволено повернутися до Києва та продовжити на­вча­н­ня в університеті. 1941 за скороченою про­грамою закінчив Саратовський університет (РФ). Згодом після на­вча­н­ня в Ульяновському військовому училищі (РФ) служив у технічних військах командиром пере­давача армійської радіо­станції. Після демобілізації в жовтні 1945 учителював у Київській школі робітничої молоді. 1946—49 на­вчався в аспірантурі Ін­ституту фізики АН УРСР (Київ) під керівництвом С. Пекаря. Від 1950 — у Кишинівському університеті: 1953—88 — завідувач кафедри теоретичної фізики; водночас — у Кишинівському педагогічному ін­ституті; 1953—89 — завідувач від­ділу теоретичної фізики АН Молдовської РСР. Засновник кишинівської школи теоретичної фізики та фізики твердого тіла. Отримав важливі результати із теорій поляронів, електрон­но-коливальної взаємодії в домішкових центрах кри­сталів, багатофон­них процесів у домішкових центрах малого радіусу, ефекту Яна-Тел­лера, електро- та магнітооптичних ефектів та ін.

Завантажити статтю