Перлін Юрій Євгенович

ПЕ́РЛІН Юрій Євгенович (17. 09. 1917, м. Кірсанов, нині Тамбовської обл., РФ — 10. 03. 1990, Кишинів) — фізик. Син Є. Перліна. Доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1963), член-кореспондент АН Молдовської РСР (1961). Державна премія Молдовської РСР у галузі науки і техніки (1987). Дитячі та юнацькі роки минули в Києві. 1936 вступив на фізичне відділення Київського університету імені Т. Шевченка, але за кілька місяців з матір’ю був засланий у Казахстан, оскільки його батька звинуватили в участі в «правотроцькістсько-меншовицькому блоці» і 22 жовтня розстріляли. 1939 йому було дозволено повернутися до Києва та продовжити навчання в університеті. 1941 за скороченою програмою закінчив Саратовський університет (РФ). Згодом після навчання в Ульяновському військовому училищі (РФ) служив у технічних військах командиром передавача армійської радіостанції. Після демобілізації в жовтні 1945 учителював у Київській школі робітничої молоді. 1946–49 навчався в аспірантурі Інституту фізики АН УРСР (Київ) під керівництвом С. Пекаря. Від 1950 — у Кишинівському університеті: 1953–88 — завідувач кафедри теоретичної фізики; водночас — у Кишинівському педагогічному інституті; 1953–89 — завідувач відділу теоретичної фізики АН Молдовської РСР. Засновник кишинівської школи теоретичної фізики та фізики твердого тіла. Отримав важливі результати із теорій поляронів, електронно-коливальної взаємодії в домішкових центрах кристалів, багатофонних процесів у домішкових центрах малого радіусу, ефекту Яна-Теллера, електро- та магнітооптичних ефектів та ін.

Завантажити статтю