ФЕ́ДОРОВ Євген Па­влович (26. 06. 1909, м. Іркутськ, Росія — 08. 11. 1986, Київ) — астроном. Доктор фізико-математичних наук (1957), академік АН УРСР (1969). Державна премія УРСР у галузі науки та техніки (1983). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Іркутський університет (1937), де від­тоді й працював. 1947–59 — старший науковий спів­робітник, вчений секретар Полтавської гравіметричної обсерваторії АН УРСР; 1959–73 — директор, 1973–79 — завідувач від­ділу фундаментальної астрометрії, від 1979 — науковий консультант Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР (Київ). Від­повід­альний редактор між­ві­домчого збірника «Астрометрія і астрофізика» (1965–75). Президент Комісії № 19 «Ви­вче­н­ня змін­ності широт» Між­народного астрономічного союзу (1955–61), голова Комісії з ви­вче­н­ня оберта­н­ня Землі Астрономічної ради АН СРСР (1962–66). Був учнем О. Орлова, разом з яким є засновником всесвітньови­знаної наукової школи. Основні наукові праці присвячені астрометрії, теоретичним і практичним пита­н­ням оберта­н­ня Землі, його звʼязків з різними геофізичними процесами, а також побудові координатних систем в астрономії і геодинаміці. Значного ви­зна­н­ня принесла його робота з роз­дільного ви­значе­н­ня коефіцієнтів головних членів нутації в схильності та довготі з астрономічних спо­стережень за змін­ністю широт і порівнян­ні цих коефіцієнтів зі значе­н­нями, що ґрунтувалися на роз­робленій ним теорії оберта­н­ня Землі як пружного тіла. Зробив вагомі висновки про взаємодію ядра і оболонки Землі. За­пропонував нову про­граму широтних спо­стережень, при­значену для ви­вче­н­ня як періодичних, так і повільних рухів полюсів Землі (її використовували як в СРСР, так і за кордоном). Спільно зі своїми учнями зібрав ві­домості про всі широтні спо­стереже­н­ня в обсерваторіях світу і координати полюсів за остан­ні 80 років (1890–1969) у системі середнього полюса епохи спо­стережень. Роз­робив метод побудови такої координатної системи в астрометрії, що не залежить від параметрів руху Землі по орбіті і навколо осі та ґрунтується на вимірюва­н­нях кутових від­станей між небесними обʼєктами; за­пропонував загальніший під­хід до про­блеми орієнтації координатних систем у космічному просторі. За­ймався пита­н­нями реорганізації Між­народної служби руху полюсів на основі нових про­гресивніших ідей. На честь Ф. на­звано астероїд 7628. 1999 Президією НАНУ засновано премію імені Є. Федорова. 2015 провулок Войкова у Полтаві пере­менували на провулок Є. Федорова.