ПИСЬМЕ́Н­НА Лариса Михайлівна (11. 02. 1914, с. Чоповичі Радомишльського пов. Київської губ., нині с-ще Коростенського р-ну Житомирської обл. — 27. 02. 1992, Київ) — письмен­ниця. Членкиня НСПУ (1956). Премія імені Лесі Українки (1984). Під час на­вча­н­ня у Білоцерківському фінансовому технікумі (нині Київська обл.) дебютувала віршем у харківському журналі «Трактор», освіту продовжила у Київському лісотехнічному ін­ституті. Під час 2-ї світової війни пере­бувала в евакуації у м. Анжеро-Судженськ (Кемеровська обл., РФ), де організувала садочок для дітей фронтовиків, закінчила місцеве до­шкільне педагогічне училище. Після війни повернулася в Україну, працювала завідувачем дитсадка в Черкасах, продовжувала писати для дітей. Перше оповіда­н­ня опубліковано 1951 у журналі «Радянська жінка». Від кінця 1950-х рр. мешкала в Києві, працювала завідувачем редакції до­шкільної літератури видавництва «Веселка». Авторка багатьох казок, оповідань, повістей для до­шкільнят і дітей молодшого шкільного віку та під­літків, творів для дорослих. Вони на­вчають дітей любити Батьківщину, бути чесними, сумлін­ними в на­вчан­ні, працьовитими, допомагати старшим, берегти вірність у дружбі, виховувати вимогливість до своїх товаришів. Їх друкували у журналах «Малятко», «Барвінок», чимало з них пере­кладено російською, грузинською, естонською, литовською, німецькою, румунською мовами.