Письменна Лариса Михайлівна

Визначення і загальна характеристика

ПИСЬМЕ́ННА Лариса Михайлівна (11. 02. 1914, с. Чоповичі Радомишльського пов. Київської губ., нині с-ще Коростенського р-ну Житомирської обл. — 27. 02. 1992, Київ) — письменниця. Членкиня НСПУ (1956). Премія імені Лесі Українки (1984). Під час навчання у Білоцерківському фінансовому технікумі (нині Київська обл.) дебютувала віршем у харківському журналі «Трактор», освіту продовжила у Київському лісотехнічному інституті. Під час 2-ї світової війни перебувала в евакуації у м. Анжеро-Судженськ (Кемеровська обл., РФ), де організувала садочок для дітей фронтовиків, закінчила місцеве дошкільне педагогічне училище. Після війни повернулася в Україну, працювала завідувачем дитсадка в Черкасах, продовжувала писати для дітей. Перше оповідання опубліковано 1951 у журналі «Радянська жінка». Від кінця 1950-х рр. мешкала в Києві, працювала завідувачем редакції дошкільної літератури видавництва «Веселка». Авторка багатьох казок, оповідань, повістей для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку та підлітків, творів для дорослих. Вони навчають дітей любити Батьківщину, бути чесними, сумлінними в навчанні, працьовитими, допомагати старшим, берегти вірність у дружбі, виховувати вимогливість до своїх товаришів. Їх друкували у журналах «Малятко», «Барвінок», чимало з них перекладено російською, грузинською, естонською, литовською, німецькою, румунською мовами.

Завантажити статтю