Поліщук Петро Миколайович

ПОЛІЩУ́К Петро Микола­йович (04. 03. 1952, с. Оксанина Бабанського р-ну Київської обл., нині Уманського р-ну Черкаської обл.) — письмен­ник. Член НСПУ (2002). Премії «Берег надії» імені В. Симоненка (2005), імені Б. Нечерди (2007), імені Я. Дорошенка (2012). На­вчався на режисерських курсах у Черкаському обласному драматичному театрі імені Т. Шевченка (1969—70), працював директором Будинку культури у рідному селі. Закінчив заочно Канівське училище культури (Черкаська обл., 1982), Уманський педагогічний університет (2003), де від 2001 викладає на кафедрі української літератури та україно­знавства. Керує літературним гуртком «У Софіївці», редактор університетської газети «Боговиця». Автор низки поетичних збірок, числен­них публікацій у періодиці. Дебютувавши вишуканими сонетами (збірка «Оглянься»), П. і в кожній із на­ступних своїх збірок від­дає без­сумнівні пріоритети класично різьбленій строфі, хіба що строфи вибудовує вже не тільки сонетні, а й ронделі, тріолети тощо, які теж є верифікаційно досконалими. П. заявив про себе як доскональний майстер у творен­ні вінків сонетів (бл. 30-ти), яких поет написав чи не найбільше в українській поезії. Починаючи зі збірки «Любосвіт», він вміщує й віршові текс­ти модерніших форм, зокрема верлібри, котрі роз­міщує «через один» із класичними формами, досягаючи певного формального і смислового контрасту текс­тів. Ліричний герой поезій П. — цілком конкретний жит­тєлюб, пере­повнений усіма тими думами й почу­т­тями, що властиві сучасникові, він — авторів ровесник чи майже ровесник, український патріот і людина, якій гостро болять нинішні су­спільні і національні болі, зрідка — іронічний, самоіронічний чи й саркастичний. Тематичний діапазон віршів П. широкий, але здебільшого в нюансах двох ключових «мегатем» його лірики — громадянського звуча­н­ня й інтимно-любовних. Лірика наснажена релігійно-біблійною символікою та образністю, якими зумовлено глибокий морально-етичний зміст і філософізм, вона від­значена мовним багатством, числен­ними новотворами чи новоформами лексики. П. формально урізноманітнює поезію, зокрема вживає форми моновірша, терцета, рубаї, пентами, октави тощо (збірка «Недолюбини» та ін.), написав поему «Іван», присвячену землякові-воєначальникові І. Черняховському.

Завантажити статтю