Поліщук Петро Миколайович
Визначення і загальна характеристика
ПОЛІЩУ́К Петро Миколайович (04. 03. 1952, с. Оксанина Бабанського р-ну Київської обл., нині Уманського р-ну Черкаської обл.) — письменник. Член НСПУ (2002). Премії «Берег надії» імені В. Симоненка (2005), імені Б. Нечерди (2007), імені Я. Дорошенка (2012). Навчався на режисерських курсах у Черкаському обласному драматичному театрі імені Т. Шевченка (1969–70), працював директором Будинку культури у рідному селі. Закінчив заочно Канівське училище культури (Черкаська обл., 1982), Уманський педагогічний університет (2003), де від 2001 викладає на кафедрі української літератури та українознавства. Керує літературним гуртком «У Софіївці», редактор університетської газети «Боговиця». Автор низки поетичних збірок, численних публікацій у періодиці. Дебютувавши вишуканими сонетами (збірка «Оглянься»), П. і в кожній із наступних своїх збірок віддає безсумнівні пріоритети класично різьбленій строфі, хіба що строфи вибудовує вже не тільки сонетні, а й ронделі, тріолети тощо, які теж є верифікаційно досконалими. П. заявив про себе як доскональний майстер у творенні вінків сонетів (бл. 30-ти), яких поет написав чи не найбільше в українській поезії. Починаючи зі збірки «Любосвіт», він вміщує й віршові тексти модерніших форм, зокрема верлібри, котрі розміщує «через один» із класичними формами, досягаючи певного формального і смислового контрасту текстів. Ліричний герой поезій П. — цілком конкретний життєлюб, переповнений усіма тими думами й почуттями, що властиві сучасникові, він — авторів ровесник чи майже ровесник, український патріот і людина, якій гостро болять нинішні суспільні і національні болі, зрідка — іронічний, самоіронічний чи й саркастичний. Тематичний діапазон віршів П. широкий, але здебільшого в нюансах двох ключових «мегатем» його лірики — громадянського звучання й інтимно-любовних. Лірика наснажена релігійно-біблійною символікою та образністю, якими зумовлено глибокий морально-етичний зміст і філософізм, вона відзначена мовним багатством, численними новотворами чи новоформами лексики. П. формально урізноманітнює поезію, зокрема вживає форми моновірша, терцета, рубаї, пентами, октави тощо (збірка «Недолюбини» та ін.), написав поему «Іван», присвячену землякові-воєначальникові І. Черняховському.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Оглянься. Умань, 1999; День як день. Умань, 2000; Любосвіт. К., 2002; Оддячиться колись. К., 2005; Май… «Софіївка»… Жасмин. Чк., 2006; На сьомім небі. Умань, 2007; …Любов. Умань, 2008; За райдугу. Умань, 2008; У подиві. Умань, 2010; Сонети: Вибране. Умань, 2012; Погляд. Умань, 2013; Недолюбини. Умань, 2013; Пелюстки душі. Умань, 2015; Ронделі. Умань, 2016; Вінки сонетів. Чк., 2018.