Пухальський Станіслав

ПУХА́ЛЬСЬКИЙ Станіслав (Puchalski Stanisław; 05. 01. 1867, с. Вапівці, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 16. 01. 1931, Варшава) — польський військовик. Генерал дивізії (1923). Закінчив Військово-технічну академію (1887) та Школу Ген­штабу (1893) у Відні. Від 1887 пере­бував на вйськовій службі, 1914 отримав зва­н­ня генерал-ма­йора. У лютому—жовтні 1916 — коман­дант Польських легіонів. Не зміг налагодити спів­працю з Ю. Пілсудським. Від 1917 — командир 12-ї піхотної дивізії, що базувалася на Буковині, фельдмаршал-лейтенант. Брав участь у боях на Італійському фронті. Від 1 листопада 1918 — військовий комен­дант м. Пере­мишль (нині Польща). Під тиском місцевих українських політиків дав до­звіл на функціонува­н­ня української міліції в місті. Офіційно пере­йшов на службу до польського війська, намагався зупинити встановле­н­ня української влади в Пере­мишлі, оголосив мобілізацію поляків. 4 листопада 1918 разом зі штабом інтернований українськими військовиками. У полоні під­писав наказ для польських військ залишити Пере­мишль і Пере­мишльський пов. і від­дати цю територію українським силам. Під тиском П. польська сторона 6 листопада 1918 пішла на укладе­н­ня військової конвенції з місцевою Українською національною радою про пере­мирʼя та встановле­н­ня демаркаційної лінії по р. Сян. П. було пере­дано полякам. Проте польські сили порушили угоду й зайняли Пере­мишль. 11 листопада 1918 за власним бажа­н­ням по­став перед польською генеральською комісією, що роз­глядала звинуваче­н­ня проти нього. Комісія ви­знала П. не­придатним для фронтової служби та само­стійного командува­н­ня «через слабкі нерви» і роз­порядилася пере­дати його у ві­да­н­ня Верховного командува­н­ня. Керував військовими на­вчальними закладами, 1921 пере­ведений на пенсію з правом носі­н­ня мундира.

Завантажити статтю