Пласконіс Василь Франкович

Визначення і загальна характеристика

ПЛАСКОНІ́С Василь Франкович (26. 11. 1897, с. Дичків, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 21. 02. 1991, м. Сент-Кетерінс, провінція Онтаріо, Канада) — військовик, громадський діяч. На­вчався у школі в рідному селі, став спів­засновником сільського драмгуртка. 1917 мобілізований до австро-угорської армії, воював на Італійському фронті. Восени 1918 у Тернополі добровільно вступив до УГА, звідки від­ряджений до Армії УНР. У м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельницької обл.) декілька днів охороняв Головного отамана Армії УНР С. Петлюру, в Рівному як вістун сотні скоро­стрілів допомагав українському під­роз­ділові ви­рватися з більшовицького оточе­н­ня. Згодом у м-ку Гусятин (нині с-ще Чортківського р-ну Тернопільської обл.) разом із іншими українськими вояками роз­зброєний поляками. За­знав пере­слідувань з боку польської окупаційної влади. 1925 пере­їхав до Канади. За­ймався фізичною працею. Брав активну участь у громадському житті української еміграції: секретар Українського національного обʼ­єд­на­н­ня м. Тим­мінс (провінція Онтаріо), голова Української стрілецької громади м. Сент-Кетерінс, де від 1958 був також головою комітету будови памʼятника воякам, полеглим за Канаду й Україну (від­критий 1965). Делегат 1-го (м. Нью-Йорк, США, 1967) та 2-го (м. Торонто, Канада, 1973) Світових кон­гресів вільних українців. Нагороджений Хрестом С. Петлюри (1967) та Воєн­ним хрестом (1968). Автор спогадів «З рідного села в широкий світ» (Сент-Кетерінс, 1975).

Літ.: Шляхами Золотого Поді­л­ля. Тернопільщина і Скалатщина. Регіональний історично-мемуарний збірник. Т. 3. Філядельфія, 1983.

М. В. Лазарович

Завантажити статтю