Пласконіс Василь Франкович
Визначення і загальна характеристика
ПЛАСКОНІ́С Василь Франкович (26. 11. 1897, с. Дичків, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 21. 02. 1991, м. Сент-Кетерінс, провінція Онтаріо, Канада) — військовик, громадський діяч. Навчався у школі в рідному селі, став співзасновником сільського драмгуртка. 1917 мобілізований до австро-угорської армії, воював на Італійському фронті. Восени 1918 у Тернополі добровільно вступив до УГА, звідки відряджений до Армії УНР. У м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницької обл.) декілька днів охороняв Головного отамана Армії УНР С. Петлюру, в Рівному як вістун сотні скорострілів допомагав українському підрозділові вирватися з більшовицького оточення. Згодом у м-ку Гусятин (нині с-ще Чортківського р-ну Тернопільської обл.) разом із іншими українськими вояками роззброєний поляками. Зазнав переслідувань з боку польської окупаційної влади. 1925 переїхав до Канади. Займався фізичною працею. Брав активну участь у громадському житті української еміграції: секретар Українського національного об’єднання м. Тиммінс (провінція Онтаріо), голова Української стрілецької громади м. Сент-Кетерінс, де від 1958 був також головою комітету будови пам’ятника воякам, полеглим за Канаду й Україну (відкритий 1965). Делегат 1-го (м. Нью-Йорк, США, 1967) та 2-го (м. Торонто, Канада, 1973) Світових конгресів вільних українців. Нагороджений Хрестом С. Петлюри (1967) та Воєнним хрестом (1968). Автор спогадів «З рідного села в широкий світ» (Сент-Кетерінс, 1975).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
