ПЛЕЩИ́НСЬКИЙ Іларіон Микола­йович (16(28). 04. 1892, м. Докшици, нині Вітебської обл., Білорусь — 06. 02. 1961, Київ) — графік, педагог. Учасник 1-ї світової війни. Член СХ СРСР (1938). Початкову освіту отримав у художника Я. Крюгера. На­вчався в школі Товариства за­охоче­н­ня мистецтв (Санкт-Петербург, 1909–11; викладачі М. Реріх, І. Білібін, А. Рилов). Під час 1-ї світової війни, пере­буваючи в Німеч­чині у полоні (1914–18), озна­йомився з естампними графічними техніками, почав за­йматися офортом та літо­графією. 1919 в Казані (РФ) вступив до Державних вільних художніх майстерень. Організатор і член графічного обʼ­єд­на­н­ня «Вершник». Разом із М. Шикаловим 1920 ініціював ви­да­н­ня одно­ймен­ного альманаху, присвяченого мистецтву графіки. 1919 на­друковано альбом його офортів, 1920–21 — 2-а альбоми офортів та літо­графій. Твори періоду 1919–24 близькі до екс­пресіонізму, яким художник захопився в Німеч­чині. 1924 пере­їхав до Києва. 1925–34, 1944–61 викладав офорт, цинко­графічний та графічний рисунки, шрифт, лабораторію книги на графічному факультеті (від 1948 — професор) Київського художнього ін­ституту; 1934–44 — завідувач кафедри рисунка Київського інженерно-будівельного ін­ституту. Працював пере­важно в галузі ліричного пейзажу, а також плаката, книжкової та промислової графіки; шукав нові художні форми. Виконував обкладинки в стилістиці кон­структивізму. На «Ви­ставці гравюри і рисунку» 1926 пред­ставив естампні роботи в техніці сухої голки, травле­н­ня, акватинти, на Всеукраїнській ювілейній ви­ставці 1927 — 5 офортів. Оформив збірник «Мистецько-технічний ВИШ» (К., 1928); створив ксило­графії до збірника «Повінь на Західній Україні» (про події осені 1927, коли від роз­ливу Черемошу по­страждало близько 500 тис. людей). Автор низки статей із питань мистецтва, зокрема про графічні твори Т. Шевченка («Малюнки і акварелі» // «Образотворче мистецтво», 1939, № 2/3). Учасник числен­них мистецьких ви­ставок, зокрема Між­народної ви­ставки у Венеції (Італія, 1924). Персональні — у Казані (1922), Києві (1940, 1964 — посмертна). Деякі твори П. зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Т. Шевченка (обидва — Київ), Луганському художньому музеї, у музеях Казані, Москви, Санкт-Петербурга. Серед учнів — О. Сахновська, Г. Гавриленко, Г. Якутович, О. Губарев.